24.2 Церква

Володарі Великого Князівства Литовського відзначалися толерантністю (терпимістю) до різних релігійних конфесій. Князь Ольгерд і його діти були православними. Інші литовські князі мали шлюбні зв’язки з православними династіями Північно-Східної Русі. Характерною рисою політики правлячих кіл Великого Князівства Литовського щодо православної церкви було намагання вивести її з-під залежності від Москви, куди перебрався митрополит. Литовські володарі прагнули мати у межах своєї країни самостійну церковну організацію. Поряд з цим вони докладали чимало зусиль до відновлення єдності християнства. Церковні ієрархи з Литви були активними учасниками унійного руху. Хоча на території Великого Князівства Литовського церковну унію так і не було втілено в життя, володарі Московщини всіляко підкреслювали «латинство» Литви і охоче використовували гасло захисту православного населення ВКЛ від наступу католицизму.

За умовами Кревської унії з Польщею 1385 р. державною церквою у Великому князівстві Литовському була проголошена римо-католицька церква. Першим католицьким єпіскопством, заснованим у Литві, було Віленське. В 1417 р. ще одне було засноване у Жемайтії. Через 12 років двох католицьких епіскопів призначувано на українські землі – в Луцьк і Київ. Незабаром католицьке єпіскопство було утворене в Бресті. Оскільки український народ в той час належав до греко-православної церкви, заснування католицьких єпіскопств фактично мало значення лише для невеликих груп литовців і поляків, що проживали на Україні. Однак ця акція поклала початок амбіційній програмі римського прозелітизму на Україні. Незважаючи на проголошення рівності прав католиків і православних (грамота 1434 p., підтверджена 1447 p.), жоден православний священнослужитель ніколи не був допущений до ради вельмож, тоді як католицьким єпископам було забезпечені постійні місця в раді.

Світогляд панівної руської верстви протягом II пол. XIII – І пол. XVI ст. залишався переважно християнським. Але в ньому дедалі відчутніше перепліталися православний та католицький впливи. Поступово католицизм отримав перевагу, що стало в майбутньому вирішальним фактором спольщення української та білоруської еліт. Ті ж князі, які зберегли вірність православ’ю, перейшли під московський протекторат чи еміґрували в Московську державу.

Загал руського населення переважно вважав себе православним. А на Лівобережжі діяли здебільшого православні церкви.

Ви можете залишити коментарі, чи посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар