ДАМІАН (Воскресенський Дмитро Григорович)

(23.10./05.11.1873, с. Брусове Фатезького пов. Курської губ., Росія – 03.11.1937, ур. Сандормох, Карелія, Росія) – церковний діяч, архієпископ.

Нар. у сім’ї священика. Закінчив Курське духовне училище, Курську духовну семінарію (1894), С.-Петербурзьку духовну академію (1905), С.-Петербурзький археологічний інститут (1905). Після закінчення семінарії служив псаломщиком Спасо-Преображенського собору м. Путивль, тепер Сумської обл. (за ін. джерелами, у с. Миколаївка Путивльського пов.). Наприкінці 1894 призначений доглядачем і вчителем чистописання та креслення Старооскольського духовного училища. 06.01.1897 рукопокладений у сан ієрея, служив у церкві с. Миколаївка Путивльського пов. 1904–1905 служив благочинним академічного духовенства й одночасно виконував обов’язки священика в Суворовській церкві Академії Генштабу. 27.11.1904 прий­няв чернечий постриг. Після закінчення духовної академії призначений викладачем гомілетики Смоленської духовної семінарії. 1907–1908 – доглядач Старооскольського, Обоянського духовних училищ.

З 28.07.1911 – ректор Смоленської духовної семінарії у сані архімандрита. 29.04.1918 хіротонісаний на єпископа Переяславського, вікарія Владимирської єпархії (м. Переяслав-Залєський, тепер Ярославської єпархії). Це була перша архієрейська хіротонія, здійснена з благословіння патріарха Тихона. Заарештований 06.10.1920. Володимирський губревтрибунал виніс вирок: тримати у в’язниці на весь час громадянської війни і «застосувати найсуворіший каральний режим і обов’язкові примусові роботи у стінах в’язниці». 1921 Д. звільнено, 1922 знову заарештовано і засуджено на 3 роки заслання. Відбував термін у Середній Азії, в Туркменії (с-ще Теджен). Після звільнення 1925–1927 тимчасово керував Владимирською єпархією. З трав. 1927 до 25.04.1928 – архієпископ Полтавський і Переяславський, водночас тимчасово керував Катеринославською єпархією. З 25.04.1928 до 07.1932 перебував на Курській кафедрі; у цей період двічі заарештовувався (1930, 1932). За звинуваченням у «керівництві контрреволюційною церковно-монархічною організацією «Ревнителі Церкви» 26.12.1932 засуджений за ст. 58-10, ч. 2, 11 КК РРФСР до розстрілу, який було замінено 10 роками виправно-трудових таборів. Розстріляний в урочищі Сандормох, неподалік м. Мєдвєжогорська (Карелія).

Пр.: Недостатки русской иконописи и средства к их устранению. – СПб., 1905; Речь, сказанная при наречении во епископа // Владимирские Епархиальные Ведомости. – 1918. – Май; Св. Иоасаф, еп. Белгородский. // Финляндский православный сб. – 1910; Русское православие и западные исповедания в богослужении и обрядах // Смоленские Епархиальные Ведомости. – 1914; Смоленская икона Божией Матери и 1812 г. // Колокол. – 1912; Речи при открытии памятника ген. Скалону и при перевезении праха ген. Неверовского // Смоленские Епархиальные Ведомости; Религиозная революция // Смоленские Епархиальные Ведомости. – 1917.

Літ.: ВПЄ. – 2007. – № 5 (65). – Трав.; ВПЄ. – 2007. – № 10 (70). – Жовт.

О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.