ДАНИЛЕЙКО Володимир Григорович

(09.08. 1930, с. Демина Балка, тепер Хорольського р-ну Полтавської обл.) – культуролог, народознавець, фольклорист, літератор, мистецтвознавець.

Навчався у Харківському (1949–1953) і Київському (1953–1954) університетах, Харківській консерваторії (1951–1953). Вчений секретар Секції образотворчого мистецтва Товариства охорони пам’ятників історії та культури України (1970–1988). Гол. Полтавського обл. осередку НСМНМУ (1995–2000). Працював у редакціях газ. і журн. Переясла­ва-Хмельницького, Києва, Полтави: «Культура і життя» (1955–1963); «Літературна Україна» (1963–1965); «Народна твор­чість та етнографія» (1966–1971); «ОМ» (2000–2004); «Зоря Полтавщини» (1986–1991); «Полтавська думка» (1991–1994).

Д. – діяльна постать у сучасній національній культурі України, зокрема, у впровадженні народних звичаїв, обрядів. Він організовував ватаги колядників у Києві, Львові, Полтаві (1961–1999), впровадив обжинки в Україні (1962), свято Купала на Черкащині (1971), ініціатор гурту «Гомін» (Київ, 1970–1971), засновник етнографічного гурту «Орта» (Полтава, 1994–2000), Великоднього ходу, Великоднього кола і Великоднього вогню у Полтаві (1995). Внеском в українську культуру можна вважати поставлений за сприяння Д. Світовид (Київ, 1971) та проектування монумента Кию, Щеку, Хориву, Либеді на Замковій Горі (Київ, 1982). Задумав поставити у Київі пантеон давніх богів українців – Велеса, Перуна, Свароґа, Стрибога, Дану, Даждьбога, Рода, Мокошу, Ладу, Ярила, Хорса, Берегиню.

Д. є авт. концепцій навколосередземноморських витоків доґрецької культури українців (укрів), пірамідальності української архітектури, ра-мовності українців, ужитковості їхнього народного митецтва і ремесел, навхресного прочитання археологічних начертань та написів, космологічного розшифрування української абетки, знаків, символів і понять українського образотворчого, словесного і музичного мислення, речник проголошення теорії виображення у мистецтві. Окреслене Д. поняття світославства – це місія, національний шлях буття українців у Світі і Всесвіті. Зокрема, у мистецтві відображуючі художники лише бачать Світ, представники прозахідних течій розчленовують (розщеплюють, перетворюють) Світ, християни люблять Його, українські народні мистці – Світ славлять. Космотеїзм (космобожжя) українців Д. визначає як національне обожнювання Світу і всього у Світі, коли богами стають надпотужні вияви Всесвітніх енерґетик; чим далі суголоситиметься людина зі Всесвітом, тим більше відкриватимуться їй його енерґетизми.

Написав пісні: «Соборна Україна», «Найдорожча», «Патріоти України», «Гой ти, тирсо – імла степовая», «Ой сядьмо, мій брате, та Січ ізгадаєм», «Гімн Великому Кобзареві», «Про Марусю Чурай», «Ой над Дніпром, у Каневі», «Там, де котить Дніпро свої хвилі-вогні», «У синім небі – лелечий цвіт», «Роси-роси, дощику, ярину», «Золоті килими», «Ой Чорнобиль-чорнобильське горе», «Та гей, кобзарі»; вірші: «Гідність», «Наказ 1972 року», «Свіча», «Сокіл», «Мені щось не співається», «Гончарівня», «Світочі», «Вежа», «Я знов співаю Україну», «Кладем граніт Нової України», «Задзвони, Україно, дзвонами», «Я – з вами, я – живий», «Капище «Гомону», «Про ницого», «Тривогою позначено наш час», «Заповіт пам’яті», «Влада», «Українська мова»; поеми: «Чорнобильці», «Самійло Величко», «Маруся Чурай»; прозу: «Веремія», «Колгоспники», «Кріпаки», «Повість про народній хор».

Член НСЖУ (1960), НСМНМУ (1992), НСХУ (2000), Спілки кобзарів України (2000). Нагороджений медаллю «1500-ліття м. Києва» (1982).

Пр.: Деякі прикметні напрямні нашого народномистецтвознавства та передбачення його можливого поступу // Народне мистецтво Полтавщини. Наук.-теоретична конференція, присвячена 70-річчю ПХМ (1–2 черв. 1989). Тези наук. доповідей і повідомлень. – Полтава, 1989; Іван-Валентин Задорожний: Живопис, графіка, монументальне мистецтво. – К., 1991; До аспектів етнографізму і космології у творчості Івана-Валентина Задорожного // ОМ. – К., 1997. – Ч. 1; Космологія українського образотворчого мислення // V Гончарівські читання. Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст (тези доповідей, виступів, повідомлень). 9–10 жовт. 1998. – [К., 1998]; Надія Бабенко: Каталог творів / Упоряд. О. Бабенко, авт. вступ. ст. і резюме В. Данилейко. – [К., 1998]; Плин нашої культури // ОМ. – К., 1998. – Ч. 1; Про мої Артанійські зацікавлення // Артанія. – К., 1999. – Кн. 5; Раїна Євгена Лещенка // ОМ. – К., 2002. – Ч. 4; Молитва до України // Андрій Сербутовський: Малярство / За заг. ред. М. Маричевського. – К., 2004; Вісім Променів Різдва. – [К.: б. в., 2005]. – 16 с.; Думки / Зібрав та узгодив О. Ханко. – Полтава, 7514 [2006]. – 516, ХІІ, [ХVI] с.; Реекспозиції української абетки / Упоряд. О. Ханко. – К., 7515 (2007). – 40 с.

Літ.: Літератори Полтавщини: Довід. – Полтава, 1991. – С. 14-15; Ханко О. Його українськість: До 70-річчя В. Данилейка // Артанія. – К., 1999. – Кн. 5. – С. 79-80; Маричевський М. Тримати національну зорю: Володимиру Данилейку – 70 // ОМ. – К., 2000. – Ч. 3-4. – С. 89; Ханко, 2002. – С. 66; Ханко О. Ключ: Систематизація мислительних понять В. Данилейка. – К., 7514 (2006). – 200, [ХVI] с.; Дениско Т. Журналіст. Володимир Данилейко: «Вірую в Україну» // Зоря Полтавщини. – 2006. – 2 черв. – № 88-89 (20729-20730). – С. 4; Максимова Н. «Мислити – це більше, ніж бути» // Демократична Україна. – К., 2006. – 23 лют. – Ч. 35 (23332). – С. 10; Могилевець О. Українське мислення – українцям // Культура і життя. – К., 2006. – 8 берез. – Ч. 9-10 (4170-4171). – С. 7; Омельчук Ю. Українська ноосфера // Говорить і показує Україна. – К., 2006. – 6 лип. – Ч. 28 (2532). – С. 11; Ханко В. Мистецтвознавча думка на Полтавщині. – Полтава, 2007. – С. 59-61; ЕСУ, Т. 7, 2007. – С. 192.

О. В. Ханко.