ДМИТРЕНКО Михайло Сергійович

(27.10/ 09.11.1908, м. Лохвиця Полтавської губ., тепер райцентр Полтавської обл. – 08.03.1997, м. Детройт, США, похов. на українському православному цвинтарі у м. Бавнд-Брук, Нью-Джерсі, США) – маляр-монументаліст, портретист, графік, історик мистецтва.

Нар. у сім’ї лікаря-фармацевта. Середню освіту здобув у Лохвицькому реальному училищі. Першими вчителями з малювання були місцеві професійні маляри Ф. Артамонов, В. Журавльов. Навчався у Київському художньому інституті (1926–1930). Розвинув свій талант на національних традиціях у мистецтві під впливом видатного майстра, проф. інституту Ф. Кричевського. На його запрошення працював доц. кафедри рисунка архітектурного факультету. Виставлявся у Києві, Харкові, Донецьку та ін. містах. 1939 переїхав до Львова. Під час німецької окупації став одним із організаторів Спілки українських образотворчих майстрів (СУОМ), організовував їх виставки. Найбільш представницькою була виставка митців Галичини (1942), присвячена 25-річчю заснуванню Української АМ у Києві. На прохання митрополита А. Шептицького здійснив розпис церкви у Городку Ягелонському побл. Львова. 1944 з біженцями пробрався до Німеччини. Після закінчення Другої світової війни разом з маляром, мистецтвознавцем С. Городинським та ін. майстрами, що опинилися на чужині, налагоджував українське мистецьке життя за кордоном. Брав участь в організації художніх виставок у Мюнхені, Регенсбурзі та ін. містах Баварії. Наприкінці 1940-х вирушив до Канади, у 1951–1957 жив у Торонто, де спільно з В. Балясом та І. Кубарським виконав розписи православного собору св. Володимира. В 1954 був одним із організаторів відомого з’їзду українських мистців Канади й Америки. Переїхавши до США, з 1962 жив у Чикаго. Тут займався створенням за власними ескізами у різних техніках (фреска, мозаїка, вітраж, живопис) величних композицій і оздоблював ними католицькі і православні храми у Бетферді (церква св. Євгенія), Міннеаполісі (церква св. Костянтина), Гемтреку (церква Непорочного Зачаття), Чикаго (церква св. Михайла), Нью-Йорку (церква св. Юра). В основу своєї живописно-декоративної манери ставив кращі зразки візантійського мистецтва часів імператора Юстиніана (5–6 ст. ) та традиції давнього українського мистецтва. Організовував виставки українських майстрів в Торонто, Детройті, Нью-Йорку та ін. містах США і Канади. 1976 написав ікони («Богородиця з дитям» та ін.) для українського вівтаря каплиці м. Лурд (Франція). Ікона пензля Д. «Свята Ольга, княгиня Руси-України» (1969) знаходиться у музеї Інституту св. Климентія у Римі. Виступав в українських вид. Німеччини, США, Канади зі статтями, присвяченими історії національного мистецтва. Допомагав талановитій молоді опановувати малярську майстерність, залучав її до участі у художніх виставках. Завоював славу одного з найвизначніших майстрів релігійного живопису. Був також талановитим портретистом, графіком, дослідником історії мистецтв. Оформляв книги, ілюстрував твори письменників, зокрема, В. Барки. В Українській АМ (м. Київ) засновано премію ім. М. Дмитренка за кращу академічну роботу з живопису.

Літ.: Книга мистців і діячів української культури [–] учасників першої зустрічі українських мистців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 лип. 1954. – Торонто, 1954. – С. 80; Михайло Дмитренко: Альбом. – Детройт; Н.-Йорк, 1990; Кузьменко С. Вшанування мистця Михайла Дмитренка // Українські вісті. – Детройт, США. – 1996. – 21 січ.; Білокінь С. Дмитренко Михайло Сергійович // Мистецтво України: Біографічний довід. / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. – С. 207-208; Бл[аженної] п[ам’яті] Михайла Дмитренка, мистця-художника // Українські вісті. – м. Детройт, США. – 1997. – 23 берез.; Яцків І. Шануючи чужих, не забуваймо своїх // Українські вісті. – 1998. – 18 січ.; Кулеба-Баринова В. Напоєний соками рідної землі // Час. – 1997. – 17-23 квіт.; Шибанов Г. Його порівнюють з Мікеланджело // Зоря Полтавщини. – 1999. – 7 груд.; Шибанов Г. Він був великим майстром: Із творчої спадщини Михайла Дмитренка // День. – 2007. – 8 черв.

О. П. Ротач, Г. М. Шибанов.