АРКАДІЙ (Остальський Аркадій Йосифович)

(1881, с. Яковичі Житомирського пов. Волинської губ., тепер Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. – 29.12.1937, полігон Бутово Московської обл., Росія) – церковний діяч, єпископ, новомученик РПЦ.

Нар. в сім’ї ієрея. 1910 закінчив Волинську духовну семінарію. 1910–1914 – священик у м. Старокостянтинів Волинської губ. 1914–1917 – полковий священик у Діючій армії. 1917–1926 – настоятель храму в м. Житомир (за ін. даними – настоятель Миколаївської єдиновірницької церкви у м. Полтава). Після розлучення з дружиною прийняв чернецтво і уведений у сан архімандрита. Весною 1922 заарештований за звинуваченням в опорі вилученню церковних цінностей. Засуджений до вищої міри покарання із заміною на 10 років концтабору. Звільнений за амністією 1925, пострижений у мантію й рукоположений в ієромонаха. 15.09.1926 хіротонісаний на єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії. У жовт. 1926 заарештований вдруге і висланий до м. Харків, у лют. 1927 – до м. Туапсе. Перебував у таємній опозиції до митрополита Сергія, дотримуючись поглядів т. з. «мечевського» угруповання, але активно себе не виявляв. У квіт. 1927 заарештований утретє і висланий до м. Казань. Із заслання втік. Нелегально проживав на заїзді Києво-Печерської лаври у м. Ленінград. 09.05.1928 заарештований учетверте. 23.08.1928 засуджений за ст. 58-10 УК РСФСР до 5 років концтабору. Термін відбував у Соловецькому таборі особливого призначення (СЛОН), де 07.04.1931 був заарештований уп’яте. 14.08.1931 термін покарання збільшено на 5 років. 26.01.1937 звільнений. Поселився в м. Касимов Московської обл. 1937 призначений єпископом Бежецьким, але до роботи не приступив. Таємно прийняв схиму з іменем Антоній. 1937 заарештований ушосте, засуджений до смертної кари і 29.12.1937 розстріляний.

Відомий як чудовий проповідник. За деякими даними, склав практичний посібник проповідника. Авт. багатьох оригінальних богословських праць (в рукописах), серед яких вирізняється твір про церковну красномовність. Більша частина доробку А. загинула. Прославлений архієрейським Собором РПЦ 2000. Пам’ять 16.12 та у Соборі новомучеників і сповідників російських.

Літ.: ВПЄ. – 2007. – № 11 (71). – Лист.

О. А. Білоусько.