Жученко Федір Іванович

 (р. н. невід. – бл. 1709) – благодійник.

Належав до старовинного полтавського козацького роду. 1649 – реєстровий козак Петрашової Полтавської сотні, потім сім разів обіймав полковий уряд: 1659–1661, 1670–1672, 1676, 1679–1680, 1687–1687, 1687–1689, 1689–1691, пізніше згадується 1692–1693 як «значний і заслужений войсковий товариш», 1708 – як «знаменитий в Войску Запорожском товариш». Мав тісні родинні зв’язки з козацькою верхівкою Гетьманської держави. Одна з дочок (Любка) була одружена з ген. суддею Василем Леонтійовичем Кочубеєм, друга (Параска) – з полтавським полковником Іваном Іскрою.

Серед володінь Ф. І. Жученка були: с. Жуки, право володіння яким закріплено за полковником універсалами гетьманів І. Самойловича (1680), І. Мазепи (1689), І. Скоропадського (05.12.1708), а також належна «здавна» «січ» на р. Оріль, на яку 1680 отримав підтверджувальний універсал. 1697 Ж. розширив свої земельні володіння купівлею сіножаті та лук на р. Тагамлик, де заснував слободи Федорівка, Тагамлик і Лукіщина.

1704 Ж. пожертвував для Покровської церкви с. Жуки дзвін. Голос цього дзвону тривалий час слухав відомий козацький літописець Самійло Величко, який прожив у Жуках останні роки свого життя. На сьогодні – це єдина річ, яку, окрім знаменитого Літопису, можна безпосередньо пов’язати з його ім’ям.

В. О. Мокляк.