ІОАНН (Петін Олексій Олексійович)

(09.03.1813, с. Волове Лівенського пов. Орловської губ., Росія – 08.07.1889, м. Полтава) – церковний діяч, архієпископ.

Нар. в сім’ї причетника. Навчався в Орловській духовній семінарії і Київській духовній академії. Канд. богослов’я. 27.09.1839 призначений учителем Тверської духовної семінарії, 17.11.1839 переведений до Орловської духовної семінарії. Одруження з рідною племінницею митрополита Київського Філарета сприяло підвищенню по службі: 08.11.1840 рукоположений у диякона, 10.11.1840 – у священика. 1841 овдовів. З 26.03.1842 – доглядач Києво-Подільського духовного училища. 24.06.1842 прийняв чернечий постриг. 14.11.1848 уведений у сан архімандрита, призначений ректором Київської духовної семінарії і настоятелем Києво-Пустинного монастиря. У трав. 1850 переведений ректором Катеринославської семінарії, призначений членом консисторії і цензором проповідей. З 16.01.1852 – намісник Києво-Печерської лаври. Брав діяльну участь у спорудженні Князь-Володимирського собору і відкритті печер на Панкратіївському спуску. 22.10.1862 призначений на Кавказьку кафедру, але у зв’язку з відкриттям архієрейської вакансії в Полтавській єпархії 23.12.1862 хіротонісаний на єпископа Полтавського. 16.04.1878 уведений у сан архієпископа. 14.11.1887 звільнений на спочинок із залишенням у Полтавському архієрейському домі. Протягом 25-річного служіння на Полтавській кафедрі багато зробив для розвитку шкільної освіти. За його ініціативою було відкрито жіноче єпархіальне училище (1868), а також збудовані нові приміщення для семінарії і чоловічого духовного училища. За І. стали видаватися «ПЕВ». Обирався почесним членом Богоявленського братства і Церковно-Археологічного товариства.

Пр.: Собрание слов, бесед и речей. – 2-е изд. – Полтава, 1873; Речь, сказанная на панихиде в память воинов русских, погибших в битве Полтавской. – К., 1863.

Літ.: ПЕВ.ЧН. – 1873. – № 10; Высокопреосвященный Иоанн, бывший архиепископ Полтавский и Переяславский. Некролог // ПЕВ.ЧН. – 1889. – № 15-16. – С. 519-533; ВПЄ. – 2007. – № 9 (69). – Верес.

О. А. Білоусько.