ЗАКРЕВСЬКІ

 

Благодійники.

Представники козацько-старшинського роду, що походить від З. Лук’яна, який жив у 1 пол. 18 ст.

Брати З. Олексій Григорович (1767–1834) і З. Василь Григорович (1769 – після 1825) служили в царській армії. З. Олексій – статський радник і пирятинський повітовий маршалок (1805–1834), З. Василь – підкоморій пирятинський повітовий і колезький асесор (з 1823). Їхня фундація: дерев’яна Троїцька церква (1801) у с. Березова Рудка на Пирятинщині.

Сини З. Олексія Григоровича – 3. Платон Олексійович (бл. 1801 – 1882) і З. Віктор Олексійович (1807–1858) збудували в с. Березова Рудка мурований двоповерховий палац (арх. Є. Червинський), в якому риси класицизму поєднані з елементами українського бароко. Гостюючи у З. 1843, Т. Шевченко змалював портрети братів і дружини З. Платона Олексійовича – З. Ганни Іванівни (1822–1857), яка була таємним коханням поета (знаходилися у Полтавському державному музеї, нині у Національному музеї Т. Шевченка).

З. Гнат Платонович (1839, с. Березова Рудка Пирятинського пов. Полтавської губ., тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 09.03.1906, м. Каїр, Єгипет) – правник, публіцист. Освіту одержав у С.-Петербурзі й Берліні. 37 років прослужив у Міністерстві юстиції. Обер-прокурор Сенату. Посол Росії в Єгипті. Звільнений зі служби за викривальні антиурядові статті в закордонних виданнях. Спорудив у родовому маєтку піраміду-усипальницю (1899), де й похов.

Див. також БЕРЕЗОВА РУДКА с., Пирятинський р-ну. Каплиця.

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 497; Модзалевский, 1910. – С. 115, 117; Тарас Шевченко. Листування. – [К.], 1929. – С. 421-423; ЕУ, Т. 2, 1993. – С. 729; ЕІУ, Т. 3, 2005. – С. 226.

В. М. Ханко.