ЗАТВОРНИЦЬКИЙ Петро Прокопович

(бл. 1840, с. Дейкалівка Зіньківського пов. Полтавської губ., тепер Зіньківського р-ну Полтавської обл. – 25.01.1912, там само) – священнослужитель, благодійник.

Син сільського священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію. Був учителем Полтавського духовного училища. Згодом рукопокладений у сан священика церкви с. Дейкалівка, водночас призначений наставником парафіяльного училища. Обирався уповноваженим від духовенства на єпархіальні з’їзди, членом благочинної ради, призначався депутатом місцевого благочинного товариства, наглядачем церковних шкіл 4-го благочинного округу Зіньківського пов. На 12-му році служби переведений до Святодухівської церкви м. Ромни (тепер райцентр Сумської обл.) із призначенням членом Роменської повітової училищної ради. Через рік на прохання односельців повернувся в Дейкалівку. П’ять років був міським благочинним і соборним протоієреєм у м. Зіньків. Після цього назавжди повернувся до рідного села. З ініціативи З. у Дейкалівці були закриті шинки, що викликало нарікання з боку деяких парафіян і навіть клопотання про перевід З. із села. Архієпископ Іоанн поклав край інтригам, заявивши, що З. у нього є кращим священиком у єпархії.

У 1875 і 1877 здійснив подорожі до святих місць, відвідавши Константинополь, Смирну, Афон, Палестину, Єгипет. Колекціонував твори живопису, монети, стародруки та ін. Відомий також як благодійник. У 1890-х пожертвував Православному Палестинському товариству понад 40 дес. ріллі, прибуток з якої йшов на підтримку православ’я у Святій землі. За духовним заповітом на користь цього ж товариства З. відписав ще 217 дес. Крім того, заповів на користь 4 духовних академій чудові дачі для облаштування у м. Балаклава санаторія для лікування хворих учителів і учнів. Ще 10 тис. руб. заповів у фонд імператора Олександра ІІІ на влаштування церков у переселенських парафіях Сибіру.

Авт. зб. проповідей «Пастырский голос» (в кількох вип., перші чотири удостоєні малої премії імператора Петра Великого), рукопису «Трезвость – путь спасення». Нагороджений набедреником, фіолетовою скуфією, камилавкою, золотим наперсним хрестом.

Літ.: Рудинский Гр. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницький [Некролог] // ПЕВ.ЧН. –1912. – № 12. – 20 апр. – С. 784-791; Павловський, 1913. – С. 16-17.

О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.