ЗІНЬКІВ м., райцентр. Православної Церкви громада. Покровська церква.

Найдавніші свідчення про церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці в м-ку Зіньків Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) відносяться до 1686, коли дерев’яна, дубова церква була «от общества построенная на Лысовке». Дерев’яна П. ц. існувала і в 1741, про що свідчили дзвін вагою 15 пудів і 23 фунти, виготовлений в 1783, та євангеліє, подароване до храму прапорщиком І. Крутовським 1783. Існувала церква до 1786, коли коштом козака Хоми Даниленка на клопотання протоієрея Омеляна Карбовського зі Скельського монастиря до Зінькова було перенесено дерев’яну церкву на честь Преображення Господнього, споруджену в монастирі 1759 з дозволу київського митрополита Арсенія Могилянського ігуменом Порфирієм Туманським. Причиною переносу було закриття монастиря. Спорудження нової церкви, дерев’яної, тризрубної триверхої, критої гонтом, було закінчено 1790, після чого її освятили на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Тоді ж поряд споруджено дерев’яну дзвіницю. 1850 усі три бані церкви покрили залізом, 1883 виготовили й позолотили нові металеві підхресні кулі.

З лівого боку від царських врат зберігалася ікона Божої Матері, перенесена зі Скельського монастиря.

П. ц. належала до одного з найпоширеніших типів церков, план яких складався з центрального восьмикутника та шестикутних вівтаря і бабинця. Приміщення ризниці та паламарні обабіч вівтаря, тамбури біля входів добудовано пізніше. Одна з найбільших і найвищих пам’яток дерев’яної монументальної архітектури Полтавщини (довж. наземного плану будови сягає 22 м, ширина центральної дільниці бл. 11 м, внутрішня висота центра 25 м). За своїми формами належала до кращих зразків народної архітектури.

У 1890 володіла церковним капіталом у сумі 100 руб. 1901 володіла церковним капіталом у сумі 652 руб. 70 коп., діяла жіноча школа грамоти. 1902 володіла 0,5 дес. церковної землі, мала будинок для квартири священика, діяли церковна б-ка, школа грамоти для дівчаток. 1912 мала квартиру для священика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1890 службу відвідувало 989 душ парафіян обох статей. 1901 церковна парафія нараховувала 158 двори. 1902 у парафії – 1240 душ обох статей; 1912 – 1293 душі різних станів.

П. ц. розібрана за радянської влади.

Із священиків відомі: протоієрей Максим Карбовський (1741–1755), Григорій Максимович Карбовський (з 1763), протоієрей Омелян Карбовський (?–1786, пом. 1792), вікарій Іоанн Нужнітський (пом. 1797), Ф. Козаковський (1792–? пом. 1807), Іоанн Іоаннович Козаковський (1890, 1895), Григорій Іванович Роговенко (1902), Федір Костянтинович Романовський (1912); із псаломщиків: Михайло Ларіонович Мільгевський (1890), Михайло Григорович Леонтович (1895), Василь Ольшанський (1895), Стефан Севастьянович Аксюк (1902), Маркіян Діонісійович Потепух (1912); із церковних старост: козак Логін Олексійович Мурмило (1902), Петро Євдокимович Величко (1912).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 222-223; Коломенский, 1895. – С. 160; Грановский, 1901. – С. 231-232; Клировая книжка…, 1902. – С. 142; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 50; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.