КАПНІСТИ (Капніссіси, Капніссі)

Благодійники.

Представники козацько-старшинського роду ґрецького походження, нащадки венеційських дворян, походять від Стамателло Капніссіса, з 1870-х – графи Італійського королівства.

К. Василь (? – 1757) – сотник Ізюмського полку (1726), миргородський полковник (1737–1751), бригадир і командувач усіх слобідських полків. За військову службу одержав 5 сіл на Миргородщині, в т. ч. Обухівку, де впорядкував садибу і звів споруди. Мав трьох синів.

К. Микола (? – після 1811) – надвірний радник, разом із дружиною Маврою (з дому Новицьких, за першим чол. Требинська) як дідичі й власники с. Троїцько-Миколаївське (тепер с. Фрунзівка Глобинського р-ну) уфундували муровану Троїцьку церкву із дзвіницею (1833).

К. Петро (поч. 1750-х – 1826) – військовик. Служив у Слобідському Охтирському і гв. Преображенському полках, у своєму с. Трубайці (тепер хорольського р-ну) завів «республіку». Його фундації – муровані храми на Хорольщині: Покровська (1800) у с. Трубайці, Троїцька (1803) у с. Бригадирівка.

К. Василь Васильович (1758–1823) – поет і громадсько-політичний діяч, маршалок миргородського пов. (1782), Київського намісництва (1785–1787) і Полтавської губ. (1820–1823), статський радник. Збудував у Полтаві одноповерховий будинок (1805) у стилі класицизму (нині в ньому розміщений музей І. Котляревського), уфундував муровану Трьохсвятительську церкву із дзвіницею (1802) у с. Василівка Кременчуцького пов. (тепер Козельщинського р-ну). Портрет К. Василя Васильовича виконав В. Боровиковський (мініатюра на кістці, бл. 1793, ДРМ).

К. Володимир (1839–1876) – граф, маршалок Кременчуцького пов. (1868–1871). Разом із дружиною Софією (уродж. Остроградська; 1845 – ?) заснував й уфундував у с. Козельщина (тепер смт, райцентр Полтавської обл.) невелику каплицю, в якій помістили образ Козельщинської Божої Матері (1881), а також дерев’яну церкву Різдва Богородиці (1881–1882, перенесена до Катеринославської губ.). Для заснованого 1831 Різдвяно-Богородицького жіночого монастиря подружжя надало кошти на спорудження великого мурованого п’ятиверхого хрещатого в плані собору (1900–1906, арх. С. Носов) у російсько-візантійському стилі. Мармуровий іконостас роботи московської фірми Менціоні мав ікони, які виконав маляр Гур’янов, малювання інтер’єру належить українському мистцеві М. Мурашкові.

1929 собор і монастир закрили, унікальні пам’ятки, культове начиння та іконостас знищили. Дивом уціліла ікона Козельщинської Божої Матері. З 1990 проведені реставраційні роботи, собор віддано православній общині.

Літ.: Арандаренко, 1852. – С. 200-207; Памятная книжка…, 1865. – С. 106, 439-440; Клировая книжка…, 1902. – С. 223, 291, 307, 626, 646; Модзалевский, 1910. – С. 282-283, 284-286, 293; Павловский, 1912. – С. 82-84; Павловский, 1914. – С. 93; Жук В.Н., Сердюк Г.Д. Перлина Козельщини: 3 історії Козельщинського Різдвяно-Богородицького жіночого монастиря. – Полтава, 1991. – С. 3-13; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 83-84, 326-327, 327, 364, 367, 835-836, 864, 912, 937; ЕУ, Т. 3, 1994. – С. 956; Дмитрієнко М., Ясь О. Доля родини Капністів // КС. – К, 1995. – № 1. – С. 109-116; ЕІУ, Т. 4, 2007. – С. 96-97.

В. М. Ханко.

1 коментар до запису “КАПНІСТИ (Капніссіси, Капніссі)”

  1. Олександра Іванищенко коментує:

    Доброго дня! Запрошую Вас до Свято-Миколаївського храму (м.Полтава) до чудотворного списку Козельщинської ікони Богородиці, яка має свою унікальну історію після 1925 року. Дякую за любов до Полтавщини, до історії нашого краю. П.Олександра