РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (РКЦ) ГРОМАДИ на Полтавщині.

Католицькі громади на Полтавщині з’явилися після поширення на терени краю влади адміністрації Речі Посполитої в 2 пол. 16 – 1 пол. 17 ст. Уважається, що особливо сприятливі умови для існування католицькі громади мали у Лубенській державі кн. Ієремії Вишневецького. За поширеним стереотипом, князь, як «войовничий католик», будував костьоли, допомагав кляшторам, фінансував релігійні місії. Проте історичні джерела свідчать, що крім бернардинського кляштора в Лубнах, побудованого 1635, та Михайлівського костьола ін. католицьких культових споруд у Вишневеччині не існувало. Повідомлення про будівництво католицьких костьолів у Ромнах, Лохвиці, Хоролі, наведені в кн. П. Куліша «Отпадение Малороссии от Польши» видатний український учений Олександр Лазаревський характеризував як «більш ніж сумнівні». По-перше, вважав історик, це завадило б Ієремії приваблювати нових поселян у свої маєтки, особливо після придушення козацько-селянських виступів 1837–1638. По-друге, «по-видимому, не для кого было их строить, так как католиков в Лубнах много быть тогда не могло, кроме «дворни» Вишневецкого, разных его старост и прочих слуг». Придушивши повстання Я. Острянина, князь обмежився відбудовою зруйнованих хлопами Михайлівського костьола й бернардинського кляштора.

Пізніше, в розпалі боротьби з Хмельниччиною, І. Вишневецький збирався у випадку перемоги обернути своє Задніпров’я на католицьку й полонізовану територію. У своєму заповіті, написаному напередодні битви під Берестечком, І. Вишневецький жалував отцям-єзуїтам 60 тис. злотих на фундацію колегії в Ромнах, закликаючи «терни недовірства, відщепенства світлом і трудом професії своєї викорінювати, науками <…> молодіж тамтешніх обивателів і дітей слуг моїх оздоблювати». Таку ж суму князь відписував лубенським отцям-бернардинам на відновлення зруйнованих костьолу й монастиря та будівництво шпиталю при костьолі в Лубнах для утримання убогих, поранених і покалічених на війнах, причому до шпиталю мали прийматися лише католики. Звертає на себе увагу і вимога князя, аби заупокійна служба по ньому була відправлена «звичайно ж, за церемоніалом церкви римської».

Католицизм на Лівобережжі був знесений в ході Хмельниччини. Католиків, які не встигли втекти, винищено, культові будівлі зруйновано.

Римо-католицька церква відновила свою діяльність на Полтавщині в 19 ст. Найбільші католицькі громади існували в м.м. Кременчук, Полтава.

За радянської влади костел у Кременчуці було закрито, а у Полтаві знищено. На найважливіші свята місцеві католики їздили до Києва або до Харкова. 1994 богослужіння в Полтаві відновилися зусиллями священика Юрія Зімінського з Харкова, який зібрав католицьку громаду та став відправляти для них служби спочатку в приватному помешканні, згодом – у купленому та відремонтованому будинку на вул. Марата, 16.

Станом на 01.01.2009 релігійні громади Римо-Католицької Церкви (РКЦ) діяли в н. п.: Комсомольськ (зареєстрована 2003); Кременчук (зареєстрована 2003); Лубни (зареєстрована 2003); Миргород (зареєстрована 2003); Полтава (зареєстрована 1995). Полтавська громада РКЦ 2004 збудувала культову споруду, решта громад проводять богослужіння в пристосованих і приватних приміщеннях.

Обласні громади РКЦ підпорядковуються Харківсько-Запорізькій діецезії. Декан Полтавського деканату – громадянин Польщі Павло Куб’як (з 2004), вікарій – Рафал Стжижевскі (з 2007). Парафії в Кременчуці та Комсомольську з серп. 2004 перебувають під опікою конвентуальних францисканців. Настоятелем Лубенської та Миргородської парафій з груд. 2007 є дієцезіальний священик Станіслав Танатаров. На річному пасторальному стажуванні в області перебувають клерики Вищої Духовної Семінарії Місіонерів Облатів.

Див ст. про вказані н. п.

Літ.: Лазаревський А. Лубенщина и князья Вишневецкие // КС. – 1896. – № 1-3; Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – С. 20-23, 182; РГПО, 2008.

О. А. Білоусько, Ю. В. Рудницький.