ПОЛТАВСЬКІ КЛАДОВИЩА

Перше відоме міське кладовище у Полтаві було облаштоване у 2 пол. 17 ст. Його територія знаходилася між сучасними вул. Комсомольською і Жовтневою та пл. Леніна, за межами тодішньої Полтавської фортеці, на початку форштадту. Спочатку було цвинтарним при Стрітенській церкві, згодом перетворилося на міське. На цьому К. був похований головнокомандуючий російською Південною армією Р. А. Бісмарк, а також командуючий російськими військами на Україні й Київський ген.-губернатор І.-Б. Вейсбах. Закрите 1830.

Наступне міське кладовище було відкрите 1740. Знаходилося за межами форштадту, на території вул. Новий Базар та сучасного центрального ринку. Довгий час уважалося гол. міським кладовищем. Закрите 1808.

У 1 пол. 19 ст. у місті виникли кладовища: Монастирське, Старе, Нове, Павленківське, Єврейське.

Монастирське К. знаходилося у межах Полтавського Хрестоздвиженського монастиря та на узгір’ї Монастирської гори (у розширених межах існує й дотепер; вул. Нариманівська). Тут поховані: онука О. С. Пушкіна М. О. Бикова, її донька і внучата племінниця М. В. Гоголя С. М. Данилевська та ін. родичі О. С. Пушкіна і М. В. Гоголя; діячі культури: В. О. Волков, О. О. Герцик, П. М. Горобець, Г. М. Давидовський, чемпіон світу із боротьби І. В. Шемякін.

Старе міське К. існувало з 1808. Простягалося від розвилки вул. Фрунзе та Р. Люксембург до вул. Остапа Вишні. 1838 тут було поховано письменника І. П. Котляревського, 1867 – історика-краєзнавця і педагога П. І. Бодянського. Офіційно закрите 1872, але окремі поховання здійснювали ще у серед. 1930-х. У 1921 тут був похований письменник В. Г. Короленко (29.08.1936 його прах перенесено на територію міського парку). 1864 побудовано муровану кладовищенську Всіхсвятську церкву (зруйнована 1969), під якою в усю її довжину була усипальниця. На кладовищі у роки німецької окупації міста гітлерівці розстрілювали мирних жителів та військовополонених. Тепер на місці братської могили жертв фашизму (бл. 3,5 тис. чол.) споруджено меморіальний комплекс Солдатської Слави.

1872 відповідно до постанови міської думи поруч із Старим міським кладовищем (між Слюсарним пров. та вул. Р. Люксембург навпроти парка Котляревського) відкрито Нове К., яке до 1930-х вважалося головним. Тут поховано природознавця і літератора М. І. Яблонського. На території кладовища були відведені спеціальні ділянки для поховань католиків і лютеран. Тепер на цьому місці знаходиться парк «Молодіжний», на території якого – братська могила жертв фашизму (10 тис. чол.).

Павленківське К. (засноване разом з однойменним селом) містилося на схилі Монастирської гори, за межами монастирських мурів. Тут знаходиться могила Героя Соціалістичної Праці М. Р. Дранко.

Юдейська громада мала власне єврейське К., де померлих ховали у відповідності з канонами юдейської віри. Знаходилося на північній окраїні міста, між околицею Полтави – Павленками (колишнє село) та Німецькою колонією (тепер Київський р-н Полтави), площа складала 3, 5 дес. (3,8 га). Час відкриття кладовища дослідники відносять до 1820-х, коли міським гол. був Абрам Мойсейович Зеленський. Посаду доглядача некрополя з покоління в покоління займали представники сім’ї Лембек. До революції 1917 власником каменерізальної майстерні з виготовлення високохудожніх надгробків (мацевот) із написами на івриті, російській і українській мовах був майстер Сагал. Як єврейське, кладовище діяло до німецької окупації міста. У 1941–1943 знищено окупантами. Склепи і саркофаги зруйновано, надгробки, ворота, огорожу розбито. Збереглися: гранітна плита над захороненням сувоїв Тори із згорілої 1911 Великої Хоральної синагоги, залишки надгробного пам’ятника з могили Д. М. Молдавського, окремі могили. Після Другої світової війни єврейське кладовища стало загальноміським. На місці давніх захоронень ховали людей різних віросповідань і національностей. Відновити власне єврейські захоронення нині практично неможливо. Так, досі не вдалося відшукати могили фундатора кладовища А. М. Зеленського, матері письменника І. Г. Еренбурга та ін. відомих людей. Кладовище існує дотепер, але поховання фактично припинені. 2008 на цьому кладовищі поховано відомого державного і політичного діяча, письменника, вченого, Героя Соціалістичної Праці Ф. Т. Моргуна.

Ін. місце захоронень єврейського населення м. Полтава знаходиться в р-ні кол. стрільбища на західній окраїні старовинного кладовища на вул. Навроцького. У роки німецької окупації тут розстрілювали мирних жителів єврейської національності. 1975 на братській могилі жертв встановлено пам’ятник «Скорботна мати» (арх. Л. С. Вайнгорт, П. С. Гумич, ск. А. Н. Черницький).

У 2 пол. 19 ст. у місті з’явилися кладовища: Затуринське, Куликівське, Військове.

Затуринське К. виникло при однойменному хуторі на околиці міста. 1943 тут було поховано командира ескадрильї Г. В. Гараха.

Куликівське К. було відкрите 1894 на околиці Полтави, в передмісті Кулики. Але поховання тут здійснювалися з часів існування маєтку Кулики (серед. 19 ст.). Тут були поховані його володарі, а також їх син – поет В. С. Кулик. Серед сучасних поховань – могила Героя Радянського Союзу В. К. Анисимова.

1897 поруч з Новим міським кладовищем засновано Військове К. 1915 па ньому був похований один з перших полтавських авіаторів В. Л. Ілляшевич, у 1920 – письменник Панас Мирний (1937 його останки перенесено до Зеленого Гаю).

У 1876 у Полтаві створено кладбищенське попечительство, членами якого були обрані дійсний статський радник М. А. Білуха-Кохановський, П. Ф. Даценко, ректор семінарії І. Х.Пічета, купець М. М. Куценко. Крім них до попечительства входили лікар, священик, староста. На зламі 19–20 ст. попечителем полтавського православного кладовища було обрано відомого купця А. Ф. Ринденка. У 1887 Полтавською міською думою складені правила про утримання старого і нового кладовищ, про плату за місця (усього 17 статей).

На зламі 19–20 ст. у місті існували невеликі кладовища: Полтавської губ. земської лікарні (на території лікарні), по вул. Зіньківській (біля Київського вокзалу), у передмістях Острівок та Кулики.

У 20 ст. замість Нового міського кладовища з’явилося Полтавське міське К. (тепер закрите). Розташоване на вул. Фрунзе. Серед поховань – могили худ. В. М. Магденка, фольклориста, лінгвіста і педагога А. Є. Багмета; Героїв Радянського Союзу В. О. Бондаренка, О. Я. Вахненка, І. К. Лети, М. І. Мохова, Г. Я. Тікунова; Героїв Соціалістичної Праці І. А. Бурцева, Т. В. Гайового, О. В. Квасницького, І. Є. Радецького, Д. Ф. Шевченка, арх. Л. С. Вайнгорта, письменника П. П. Ротача. Тут також знаходяться: братська могила двох невідомих радянських воїнів, що загинули у верес. 1941; братська могила жертв фашизму 1943; могили солдатів гітлерівської армії, які померли у військових німецьких госпіталях у роки окупації міста 1941–1943.

Літ.: Кладбища // ПЕВ.ЧН. – 1879. – № 16. – 15 авг. – С. 751-753; 1886. – № 4. – С. 133; Православные христианские кладбища в городе Полтаве и Кладбищенская церковь // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 26. – 10 сент. – С. 1045-1053; Лятошинский Н. В. Полтава. Очерк археологический и исторический [Рукопис]. – ДАПО. – Ф.-8831. – Оп. 9. – Спр.7, 8, 9; Полтавщина. Енц. довід., 1992. – С. 782-783; Гладыш К. В., Цирульник Е. З. Полтава. Памятники еврейской культуры: Историко-архитектурный очерк. – Полтава, 1995. – С. 20-27.

О. А. Білоусько, В. Н. Жук,
Т. П. Пустовіт.