КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РІЗДВЯНО-­БОГОРОДИЦЬКИЙ МОНАСТИР

Жіночий. Заснований 1891 графами Володимиром Івановичем та Софією Михайлівною Капністами – власниками маєтку у с. Козельщина Кобеляцького пов. (тепер смт, райцентр Полтавської обл.). Заснування обителі пов’язано з чудотворною іконою Козельщинської Божої Матері, завядки якій зцілилася від недуги донька Капністів Марія. Трапилося так, що дівчина тяжко захворіла. Звертання до місцевих і столичних лікарів не принесло результату. 21.02./05.03.1881 перед від’їздом до Москви, куди мав приїхати знаменитий проф. Шарко із Парижа, після молитви перед іконою Богоматері, яка була сімейною реліквією Капністів, юна Марія раптово вилікувалася. Чутки про чудодійне зцілення від ікони швидко рознеслися далеко за межами Козельщини, і сюди потягнулися багатотисячні натовпи віруючих, котрі прагнули позбутися своїх недугів. З дозволу архієпископа Полтавського і Переяславського Іоанна (Петіна) граф В. І. Капніст збудував невеличку капличку, в якій 23.04/05.05.1881 було встановлено чудотворну ікону. Поруч протягом 08/20.09.1881–07/19.09.1882 на зібрані кошти віруючих та за безпосередньою участю В. І. Капніста збудовано церкву Різдва Богородиці з приділом в ім’я Марії Магдалини. На клопотання архієпископа Св. Синод своїм указом від 01/13.03.1885 дав дозвіл заснувати при церкві однойменну жіночу релігійну православну громаду. 08/20.04.1886 до Козельщини прибули перші 20 черниць на чолі з монахинею Золотоніського Красногірського Іоанно­Богослов­сь­кого жіночого монастиря Олімпіадою І (О. А. Дмитрієвою). 03/15.06.1886 відбулося урочисте перенесення ікони з каплички до церкви (образ несла зцілена Марія Капніст), а наступного дня – не менш урочисте відкриття Козельщинської Різд­вяно­Богородицької громади. Протягом року на землі, пожертвуваній графом В. І. Капністом, споруджено допоміжні приміщення, зведено будинок для прочан, новий будинок для причту. 22.07/02.08.1887 було освячено місце і закладено камінь для теплої церкви Преображення Господнього з приділом св. Миколая, а при ній – корпусу для гуртожитку сестер. 1888 засновано школу іконопису, першим учителем якої став Г. М. Глущенко, 22.09/02.10.1888 відкрито двокласну церковнопарафіяльну школу для дівчат, а 21.11/02.12.1888 – однокласну для хлопчиків.

Указами Св. Синоду від 07/19.11.1890, 11–30.01/23.01–11.02.1891 жіночу громаду при церкві Різдва Богородиці перетворено в жіночий монастир з цією ж назвою. 17.02/01.03.1891 владика Іларіон освятив головний престол і церкву, після чого відбувся хресний хід навколо новозбудованого монастирського приміщення, в якому розташувалася церква й гуртожиток для сестер. Потім секретар духовної консисторії зачитав указ Св. Синоду про перетворення Козельщинської жіночої громади в жіночий монастир та про призначення настоятелькою монастиря монахині Агнії (О. М. Щербачової) з уведенням її у сан ігумені. Після її раптової смерті 26.06/08.07.1896 настоятелькою монастиря стала ігуменя Олімпіада І. Протягом 1900–1906 за проектом арх. С. В. Носова на монастирській горі зведено Різдва Богородиці собор (закладений 10/22.09.1900, освячений 23–24.07/05–06.08.1906). 05/18.05.1904 Козельщинську обитель відвідав на шляху до Кременчука (у розташування військових частин, які відправлялися на японський театр бойових дій) російський імператор Микола II із сином­спадкоємцем Олексієм та свитою. Від станції до обителі імператор йшов пішки. Царственні богомольці пожертвували для Р.­Б. м. 1500 руб. Під час російсько­японської війни 1904–1905 при монастирі діяв лазарет.

За неповні десять років на території монастиря було проведено водогін, збудовано власний цегельний завод, який щороку виробляв 250–300 тис. шт. цегли, сарай для млина і локомобіля, млин­вітряк (1898), столярну майстерню (1904), будинок для монахинь, які працювали на тваринницькому дворі (1905), клуню (1906), будинок для воротарок (1907), велике двоповерхове приміщення у південній частині подвір’я – келії для сестер, іконна та проскурна крамниці (1908), дерев’яне приміщення для лікарні, двоповерхове кам’яне для чоловічої школи і аптеки (1909), велику пральню (1911) та ін. З початком Першої світової війни монастир відкрив лазарет на 40 поранених і хворих воїнів. Після смерті Олімпіади І 05/18.04.1915 настоятелькою монастиря стала монахиня Олімпіада ІІ (Вербецька О. К.). Урочистості з нагоди уведення її у сан ігумені відбулися 03/15.03.1916.

У покоях настоятельки монастиря містилася Преображенська церква, мурована. Приписна церква Всіх Скорботних Радості у с. Обіточок Кременчуцького пов., дерев’яна. У дворі графів Капністів, невелика дерев’яна каплиця.

Станом на 1908 Р. Б. м. володів 30 дес. землі. Крім ігумені, монахинь – 14, послушниць – 63.

Після революції 1917 розпочинається занепад Р.­Б. м. Чимало майна загинуло в роки громадянської війни. Решту, включаючи земельні угіддя й будівлі, було націоналізовано на поч. 1920­х. Кол. монастирські школи реорганізовано в загальноосвітні трудові й початкові.

Чудотворну ікону Божої Матері вдалося зберегти.

Весною 1929 Р.­Б. м. було закрито. Настоятелька, кілька церковнослужителів і черниць деякий час проживали у скиті в с. Обиточок, а після його закриття розійшлися хто куди. Олімпіада ІІ перебралася до Полтави, де у берез. 1938 була заарештована і 02.06.1938 розстріляна. У соборі після того, як усередині обдерли все начиння і потрощили іконостас, улаштували районний клуб. У колишній Преображенській церкві діяв піонерський клуб. У келіях черниць, шкільних приміщеннях і майстернях розмістили зоотехнічну й семирічну школи, амбулаторію, споживче товариства, електростанцію, гуртожиток для учнів і службовців та ін. організації й установи. З 1934 в одному з монастирських приміщень знаходилася Козельщинська середня школа. У колишній свічкарні в 1930­х розмістилася редакція районної газ. «Розгорнутим фронтом», у якій працювали майбутні письменники О. Т. Гончар та О. С. Юренко. З поч. Другої світової війни собор Р.­Б. м. перетворили на тимчасову в’язницю для «ворогів народу». Деякий час там перебували полонені польські офіцери. Під час німецької окупації Р.­Б. м. відновив діяльність, поновлено богослужіння у кол. Преображенській теплій церкві. Це здійснилося завдяки старанням монахині Феофанії (Зонової, справж. Єлизавети Василівни Зон). 23.12.1942 єпископ Полтавський і Кременчуцький Веніамін увів її в сан ігумені. У відродженому монастирі чимало дівчат урятувалося від відправки на роботи в Німеччину. Р.­Б. м. проіснував до 1949, коли був знову закритий. 107 його черниць і послушниць вивезли до Лебединського Микільського жіночого монастиря, кількох сестер перевели до Полтавського Хрестовоздвиженського жіночого монастиря. Ігуменя Феофанія перебувала в Лебедині, а після закриття монастиря 1961 виїхала до Оренбургу.

Навесні 1990 Р. Б. м. передано релігійній громаді, зареєстрованій 25.12.1989 за № 13. 08.03.1990 відбулося перше богослужіння у нововідкритій церкві на честь Чудотворної Козельщинської ікони Божої Матері. Його здійснив благочинний Кременчуцького округу протоієрей Петро Кучерук. Настоятелем храму був призначений священик Петро Васильович Дурко, колишній воїн­афганець. У жовт. 1990 єпископ Полтавський і Кременчуцький Сава здійснив освячення собору. У берез. 1992 при сприянні архімандрита Антонія (Кузнєцова), кол. вихованця ігумені Феофанії, були зібрані ще живі монастирські насельниці, і Козельщинський Р.­Б. м. знову почав діяти. Архімандрит Антоній і Гомельський владика Аристарх пожертвували громаді церковне начиння. Того ж, 1992, громаді повернуто статус монастиря. Старшою сестрою, згодом ігуменією обителі призначено Іраїду (Ірину Семенівну Кравцову). 24.02.1993 до Р.­Б. м. повернулася чудотворна ікона Божої матері, яка до цього зберігалася на приватній квартирі у Києві. На шляху до Козельщини ікону для поклоніння завозили в Успенський храм м. Кременчук і Миколаївську церкву м. Комсомольск. Клопотанням ігумені повернено частину монастирського корпусу і деякі споруди. Розпочалася реставрація собору, ремонт зимової церкви і келій, заведено господарство, придбано техніку. За допомогою Кременчуцького заводу «Нафтооргсинтез» проведено газове опалення. Наступницею ігумені Іраїди 28.06.1996 стала монахиня Серафима (Неоніла Іадорівна Новомодня), 26.11.1996 уведена архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм у сан ігумені. У серп. 2005 з благословення предстоятеля УПЦ митрополита Володимира (Сабодана) у сан ігумені уведена старша сестра обителі монахиня Варсонофія (Валентина Петрівна Семенюк). Нині Р.­Б. м. за допомогою благодійників і мирян поступово відновлюється. Тривають роботи з реставрації собору, церкви та ін. будівель.

Настоятельки монастиря (ігумені): Агнія (Олександра Миколаївна Щербачова; 1891–1896), Олімпіада І (Олена Андріївна Дмитрієва; 1896–1915), Олімпіада ІІ (Олена Костянтинівна Вербецька; 1916–1929), Феофанія (Зонова, уродж. Єлизавета Василівна Зон; 1942–1949), Іраїда (Ірина Семенівна Кравцова; 1992–1996), Серафима (Неоніла Іадорівна Новомодня; 1996–2005), Варсонофія (Валентина Петрівна Семенюк; з 08.2005).

Див. також КОЗЕЛЬЩИНА смт, райцентр. Різдвяно­-Богородицька церква. КОЗЕЛЬЩИНА смт, райцентр. Різд­вяно­-Богородицький собор. ОБІТОЧОК СКИТ.

Літ.: Денисов, 1908. – С. 682­683; Жук, Сердюк, 2007; РГПО, 2008.

Г. Д. Сердюк.