КОНОНЕНКО Петро Максимович

(29.06/10.07. 1875, с. Ісківці Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер Лохвицького р­ну Полтавської обл. – 22.09.1942, с. Малі Будища Зіньківського р­ну Полтавської обл.) – малювальник образів, народний маляр, кераміст.

Належав до козацького роду. Закінчив церковнопарафіяльну школу, навчався в малярській майстерні Києво­Печерської лаври (1899). Замешкав у с. Малі Будища Зіньківського пов. Учасник Першої світової війни як кавалерист (1914–1917). З 1913 викладав малювання в Опішнянській гончарній майстерні й працював у промислово­кооперативній артілі «Художній керамік» (1926–1942). Малював образи, розмальовував іконостаси, зокрема, для місцевої церкви Різдва Богородиці, народні картини. К. відтворював етнографічні сценки, мальовничу природу полтавського краю, зображення класичних зразків народного будівництва, приміром, своєї хати у Малих Будищах, портрети рідних і знайомих. Твори К. зберігаються у МУНДМ, ПКМ й Охтирському КМ, Національному музеї­заповіднику українського гончарства в смт Опішня, Російському музеї етнографії в С.­Петербурзі.

Літ.: Міщанин В. Словник гончарів Глинського, Малих Будищ, Старих Млинів. Хижняківки. – Опішне, 1999. – С. 149­152; Ханко, 2002. – С. 93.

В. П. Міщанин, В. М. Ханко.