МГАРСЬКИЙ ЛУБЕН­СЬ­КИЙ СПАСО­ПРЕОБ­РА­ЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

Чоловічий. Заснований при с. Мгар, за 3 версти на північний схід від Лубен, на правому березі р. Сула при впадінні до неї р. Вільшанка 18.01.1619 за ініціативою Ісайї (Копинського) коштом Раїни Вишневецької, яка подарувала монастирю землі зі своїх лубенських маєтностей.

У фундуші Раїни Вишневецької на заснування Лубенського Мгарського монастиря (січ. 1619) сказано: «Оголошую даним листом моїм всім, кому про це відати належить як тепер, так і на майбутні часи, що я, з обов‘язку свого, як християнка, і, пам‘ятаючи волю і намір світлої пам‘яті князя Михайла Вишневецького, дорогого мого чоловіка, ім‘ям його дозволила і даним листом своїм дозволяю будувати монастир за Лубнами, за чотири версти від Лубен, в Мгарському лісі, на горі, де перед цим була пасіка, а раніш, як кажуть, був колись монастир. І доручаю це місце під владу і розпорядження попу отцю Ісайї, ігумену Густинському і Підгірському, якому я у всіх своїх володіннях задніпровських доручила суд і управління духовенством.

В даний час я, перш за все, дарую на те святе місце уціліле добре дерево від старого мого замку, що знаходиться в Лубнах. Можна брати цього дерева стільки, скільки буде потрібно для влаштування монастиря. До цього додаю два млини, верхній і нижній, які знаходяться на річці Вільшанці, що протікає повз гору, на якій буде будуватися монастир, з усіма селянами, що тут мешкають. Грунти, даровані мною, матимуть такі межі: в довжину обмежуються вони з одного боку річкою Вільшанкою, а з іншого – річкою Мгарем. Обидві ці річки повинні належати монастиреві, з обома берегами кожна, на всьому їх протязі. В ширину межа розпочинається від м. Луки і йде в напрямку до річки Сули. Але оскільки я маю відомості, що визначені грунти не дуже великі і для занять хліборобством тісні і не дуже зручні, то дозволяю монастиреві сіяти хліб і косити сіно до самого Удаю…

Якщо і надалі щось буде необхідно для влаштування цього святого місця і для примноження тут хвали Богу, то я охоче і з задоволенням обіцяю давати все це.

Тепер же вищеозначені грунти, з усім, що на них знаходиться, я жертвую на монастир для слави Божої на вічні часи».

Густинський літопис називає датою заснування М. м. 1624, коли єпископ Ісайя (Копинський) «остави тамо братію іеромонаха Феодосія, іеромонаха Харлампія, монаха Севатіана економа, монаха Афанасія, монаха Серафіона, монаха Іезекеиля, монаха Даментіана, монаха Іоиля, которых братіи з монастыря Густынского, за благословеныем отцы епископа, послали до ново зачатой обители, давши им все потребныя ко служению церковному». Крім того, монастир був забезпечений хлібом, худобою, плугами тощо.

Українські гетьмани, починаючи з Б. Хмельницького, збільшили фундацію новими маєтками, завдяки чому М. м. став найбагатшим на Лівобережній Україні.

1677 М. м. був знищений пожежею, відновлюватися почав з 1682. 1733 вдруге згорів і був відновлений стараннями настоятеля Йоасафа (Горленка). 1744 в монастирі заснована архімандрія. 1765 знову постраждав від пожежі.

Храмів мав два: мурований Спасо­Преображенський собор (1684–1692, арх. Й. Баптист, М. Томашевський, А. Пирятинський), збудований на місці розібраної 1684 дерев’яної Преображенської церкви, мав приділи в ім’я вмч. Георгія, арх. Михаїла, на хорах – в ім’я св. архідиякона Стефана, св. Миколая Чудотворця; домову при настоятельських келіях Афанасіївську (Благовіщенську) церкву (1804) з приділом в ім’я прп. Антонія і Феодосія Печерських (влаштований 1851).

1785 зведено муровану чотириярусну дзвіницю (добуд. 1837–1844). У 1786 споруджено двоповерховий будинок ігумена (перебуд. 19 ст.). У 2 пол. 19 ст. збудовано двоповерховий готель. У 1889–1891 замість старої збудовано нову Благовіщенську церкву. У розписах монастирських будівель брав участь худ. І. Максимович. Наприкінці 19 ст. монастир обведено мурованою стіною.

Мав приписний Красногірський Онуфріївський скит св. архістратига Михаїла у 8 верстах від монастиря, приписну Онуфріївську Тишківську пустинь.

Станом на 1908 М. м. володів 386 дес. землі; одержував із казни 1249 руб. 37 коп. Монахів, крім намісника­архімандрита, – 31, послушників – 30. При монастирі знаходилася школа, розрахована на 20 сиріт духовного звання, з яких готували псаломщиків. До М. м. був приписаний скит, заснований на місці, де усамітнювався константинопольський патріарх Афанасій і де згодом було збудовано Афанасіївську (Благовіщенську) церкву.

У 1663 у Мгарі перебував у чернецтві під іменем Гедеона син Б. Хмельницького Юрій. У монастирі знайшов свій останній спочинок патріарх Константинопольський Афанасій (Пателарій), котрий, повертаючись з Москви до Стамбула захворів і 1654 помер під Лубнами. Нев­дов­зі після своєї смерті патрі­арха було об’явлено святим, а його мощі чудодійними. На території монастиря поховані також константинопольський патріарх Серафим (Анін) ( пом. 1779), київський митрополит Йосиф (Не­любович­Тукаль­сь­кий) (пом. 1676), тобольський архієпископ Амвросій (Келембет) (пом. 1826), полтавський і псковський архієпископ Мефодій (Піснячевський) (пом. 1845). Ченцями монастиря був ство­рений Мгарський монастирський літопис 1682–1775.

Після революційних потрясінь 1917–1921 М. м. запустів. 1919 більшовики розстріляли частину монастирської братії. Згодом тіла убитих були поховані на монастирському кладовищі біля благовіщенського скиту. У 1930­х на території монастиря розміщувалася дитяча колонія, з 1937 – дисциплінарний батальйон, з 1946 – військові склади, з 1985 – піонерський табір. Собор, дзвіницю, келії було розграбовано, будинок настоятеля та готель – зруйновано, церкву перетворено на кухню.

Відродження обителі розпочалося у трав. 1993. Станом на 01.01.2009 монастирські будівлі практично відбудовані. В інтер‘єрі збереглися залишки живопису 19 ст. Обитель має власне господарство: ріллю, пасіку, худобу, птахів. Видає журн. «Мгарский колокол».

Неподалік від М. м., на Зажур­горі, знаходиться Меморіал народної скорботи «Голодомор­33», відкритий 1993. Домінантою меморіалу є насипний курган, над яким встановлено великий дзвін, що завершується хрестом. До нижнього краю великого дзвона прикріплено 30 малих дзвонів. Зліва від меморіалу знаходиться дзвін, встановлений 12.08.1990, коли проведено освячення місця спорудження меморіалу.

Із ігуменів відомі: Йов (1628­1629, переведений із Густинського монастиря), Феодосій (1629, переведений із Густинського монастиря, пом. 1635), Калістрат (1636­1638), Іоанн (02.1646), Калістрат (1649­1650), Віктор (Загоровський) (05, 08, 09.1658, 1633, 01.07.1672), Каліст (Балицький (12.06.1668), Макарій (Засенович) (1684), Іпатій/Ігнатій (Горбачевський) (1687, 1689, 1690­1700), Філарет (1712), Алексій (1716), Алексій (Петрик) (до 24.07.1722, переведений до Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря), Іларіон (Рогалевський) (до 26.10.1728, переведений в Донськой монастир), Тимофій (Щербацький) (1737, переведений до Видубицького монастиря), Йоасаф (Горленко) (1737­1743, архімандрит 1744, до 25.04.1745, переведений намісником Троїце­Сергієвої лаври); із архімандритів: Варлаам (Тенсинський) (1757, переведений із Київського Михайлівського монастиря), Лука (1764­1769), Паїсій (Яновський) (1769­1777), Варлаам (Гловацький) (1777­1778, переведений із Андронієвого монастиря), Йосиф (1779­1800), Дамаскін (1781­1796), Віктор (Прокопович­Антонський) (14.08.1799, переведений із Йосифового монастиря, 1800 переведений до Московського Богоявленського монастиря), Досифей/Феодосій (до 06.02.1804, переведений в Бізюковий монастир), Йосиф (Ільїцький/Ільїнський) (06.02.1804, переведений із Вяжицького монастиря, до 1813), Іриней (1813­1816), Кирило (Богословський­Платонов, ректор Полтавської семінарії, з 29.06.1817, 07.05.1819 переведений до Новоспаського монастиря), Віталій (1819­1826), Мелетій (Носков) (1827­1838, із Острозького монастиря, переведений в Свіязький Богородицький монастир), Мефодій (кол. архієпископ Псковський, 1834­1841, пом. 1844), Афанасій (1838­1845); з 1843 ? монастирем управляв єпархіальний полтавський єпископ, намісником якого був архімандрит.

Див. також КРАСНОГІРСЬКИЙ ОНУФРІЇВСЬКИЙ скит. МГАР с., Лубенський р­н. Благовіщенська церква.  та  Преображенський собор. МГАРСЬКІ ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИКИ. МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ ЛІТОПИС. ОНУФРІЇВСЬКА ТИШКІВСЬКА пустинь.

Літ.: Описание монастырей…, 1817 – С. 65; О Лубенском Мгарском Преображенском монастыре // ПЕВ. – 1865. – № 13. – С. 15­25; № 14. – С. 35­42; № 15. – С.59­76. Строев, 1877. – С. 928­930; Историко­статистический очерк Лубенского Мгарского Преображенского монастыря. – Одесса, 1894. – С. 1­32; Зверинский, 1892. – С. 286­287; Денисов, 1908. – С. 677; Филипп, архиеп. Мгарский Спасо­Преобра­жен­ский монастырь. Обзор истории и миссионерства, жизнеописание выдающихся деятелей, связанных с обителью. – Полтава: АСМІ, 2008. – 376 с.

О. А. Білоусько.