КРОТЕВИЧ Костянтин Максимович

(1872, с. Журавка, тепер Шполянського р­ну Черкаської обл. – ?) – церковний діяч, архієпископ, правник.

Нар. в сім’ї священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію, юридичне відділення Харківського університету (1897). Працював адвокатом, а потім прокурором Полтавського окружного суду. Після революції 1917 був одним із фундаторів української гімназії ім. І. П. Котляревського, працював у б­ці при Полтавському іст.­філологічному факультеті, завідував бібліотечною справою при наросвіті, очолював правниче товариство у Полтаві (наслідком праці товариства було видання 1917 малого правничого словника, 2­е вид. – 1918, 3­є – 1919). Активний прибічник українізації православної Церкви. Гол. парафіяльної церковної ради Воскресенської церкви. Делегат єпархіального з’їзду духовенства і мирян Полтавщини (трав. 1917). 1918 висвячений на священика, був помічником і порадником архієпископа Полтавського Парфенія (Левицького). Після смерті останнього (січ. 1922) висвячений на єпископа Полтавського (берез. 1922). З 1924 – архієпископ Вінницький на Поділлі. За дорученням митрополита Василя Липківського певний час перебував в Алма­Аті та ін. містах Середньої Азії, де знаходилися тоді українські парафії. Як правник, входив до складу слідчої комісії з дослідження життя УАПЦ (читай – діянь митрополита В. Липківського), утвореної єпископатом Церкви за наполяганням органів ДПУ напередодні ІІ Всеукраїнського Православного Церковного Собору (жовт. 1927). Згодом зрікся сану. На момент арешту проживав у м. Лубни. Заарештований 08.10.1929 за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 54­10, 54­11 КК УСРР. Засуджений не був. Постановою СПВ ДПУ УСРР у черв. 1931 справу у звинуваченні К. припинено за недостатністю доказів. Згідно з ін. джерелами, був засуджений до позбавлення волі і загинув, відбуваючи покарання. Ще ін. версія: після звільнення з­під арешту і відходу від церкви працював на державній роботі.

Літ.: Войналович, 2002. – С. 137.

В. А. Войналович.