МИКОЛАЙ (Могилевський Феодосій Никифорович)

(27.03.1877, за ін. даними 06.08.1877, с. Комісарівка Верхньо-Дніпровського пов. Катеринославської губ., тепер П’ятихатського р­ну Дніпропетровської обл. – 25.10.1955, м. Алма­Ата, Казахстан) – церковний діяч, єпископ.
Нар. в сім’ї псаломщика. Закінчив Катеринославське духовне училище, Катеринославську духовну семінарію (1898), Московську духовну академію (1911). Магістр богослов’я (1911). Прийняв чернечий постриг 06.12.1904, з 27.05.1905 – ієродиякон, з 09.10.1905 – ієромонах, з 23.09.1911 – ігумен. 05–13.07.1909 – учасник чернечого з’їзду в Троїце-Сергієвій лаврі з правом голосу від Нілової Пустині. З груд. 1912 до квіт. 1915 – інспектор Полтавської духовної семінарії. 15.11.1919 уведений у сан єпископа. У 1932 заарештований і ув’язнений у Вологодській тюрмі. Останні роки життя провів у Казахстані. Похов. на міському кладовищі м. Алма­Ата.
О. А. Білоусько.