МЯСОЄДОВ Іван Григорович

(30.10/11.11. 1881, м. Харків – 27.07.1953, м. Буенос­Айрес, Аргентина) – артист-маляр і графік, відомий в Європі під прибраним прізвищем Зотов.
Син відомого худ.-пере-движника Г. Г. Мясоєдова. З моменту народження не був бажаною дитиною для батька. Матері ж, худ. К. В. Івановій, було заборонено виявляти родинні почуття до сина. Хлопчик виховувався в сім’ї батькового товариша, потім – у дитячому пансіоні і лише 1888 був офіційно усиновлений Г. Мясоєдовим. Про те, що К. В. Іванова була його матір’ю, дізнався тільки після її смерті. 1899 переїхав до батька в Полтаву, де прожив, з перервами, 20 років. Закінчив Полтавське Олександрівське реальне училище. Вчився у Московському училищі малярства, скульптури та архітектури (1896–1901) та С.-Петербурзькій АМ (1903, 1907–1909, проф. Ф. Рубо), як пенсіонер перебував в Західній Європі (1910–1913). В Італії познайомився з танцівницею і балериною Мальвіною Вернічі, яка стала його дружиною і моделлю творів. Захоплювався культуризмом. Виступаючи як спортсмен, здобув титули чемпіона Парижа і Мадрида. Наслідуючи античних атлетів, носив одяг на зразок римської тоги, вінок з виноградного листя. З берез. 1913 остаточно поселився в Полтаві. Збудував на Павленках дім в італійському стилі. Заснував товариство шанувальників мистецтв і греко­римського культу «Сад богів». 1919 разом із відступаючими денікінськими військами залишив Полтаву і разом із сім’єю перебрався в Крим, а звідти 1921 виїхав за кордон, де провів решту життя під ім’ям проф. Євгена Зотова. До 1934 мешкав у Німеччині, потім у Ризі, Брюсселі, з 06.1938 – у князівстві Ліхтенштейн. У 1953 виїхав до Аргентини, де й скінчив життєвий шлях.
У творчості М. знайшли відображення всі віяння епохи – від пізнього модерну до національної романтики, проте чільне місце займає антична і християнська міфологія. Закоханий у греко­римську архаїку, художник намагався відтворити міфологічні образи, виробивши для цього особливий стиль.
Перші твори на іст.-міфо-ло-гічну тематику написав у студентські роки: «Пісня про віщого Олега» (бл. 1905), «Похід аргонавтів за золотим руном» («Похід мінійців») (4 варіанти, 1908–1910). У 1910-х створив монументальні полотна: «Боротьба за тіло Патрокла» (1910), «Відпочинок амазонок в лісі після бою», «Танець олімпійських богів», «Кентавромахія», «Аталанта і жених», «Боротьба кентаврів з лапіфами», «Боротьба Тезея з кентаврами», «Вакханалія», «Пентезелія з двома прислугами», «Орфей у старості», «Тріумф молодості», «Гекуба», «Смерть Гектора» (всі – 1911–1914), міфологізований «Автопортрет» (1915), а також мал. для обкладинок журналів: «Геркулес в боротьбі з Лернейською гідрою» (1914), «Геркулес бореться з Немейським левом» (1915), «Автопортрет з М. Вернічі в античних позах» (1915). У 1916 став лауреатом престижної премії ім. А. І. Куїнджі. Після більшовицького перевороту створив промовистий твір «Смерть культури», а також символічну серію «Демони» («Революціонер», «Демонізм», «Зібрання демонів», «Держава і Церква», «Вигнання мадонни»). Тоді ж написав завершальну картину монументального міфологічного циклу «Амазонка, що біжить» (1917). До історії античного світу звернувся в еміграції: «Перехід Ганнібала через Альпи» (1927), «Гекуба біля тіла Гектора», «Пророк Терезіас», «Грабіжники в пеклі», «Амазонка за святковим убором».
Важливою складовою творчості митця було звернення до християнської міфології. За власним свідченням, 1913 розписував купол Великої Хоральної синагоги в Полтаві. Під час Першої світової війни створив плакат: «Ангел-хранитель» (1915), цикл «Боротьба Георгія Побідоносця зі змієм». За кордоном виконав серії: «Пророк Мойсей», «Діва Марія з дитятком», «Поклоніння волхвів», роботи: «Адам і Єва», «Шлюб у Кані Галілейській», «Руська пасха».
Твори М. зберігаються у Бердянському, Дніпропетровському, Одеському ХМ та ПХМ; за межами України – у С.-Петербурзі, Вадуці. Найбільша – Полтавська – колекція творів М. загинула під час Другої світової війни, збереглися частково ескізні варіанти та окремі роботи (до 30 назв). З ініціативи друга М. Адульфа Петера Гоопа у Вадуці створено Товариство мистецтв ім. Євгена Зотова/ Івана Мясоєдова.
Літ.: Шлейов В. Напівзабутий художник // ОМ. – 1991. – № 3; Ivan Miassojedoff – Prof. Eugen Zotow. 1881–1953: Leben und Werk. – Vaduz, Liechtenstein, 1997; Коваленко А. Иван Мясоедов – художник серебряного века. – Севастополь, 1998; Ханко, 2002. – С. 131-132.
А. І. Коваленко.