НЕХВОРОЩА с., Новосанжарський р­н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Миколаївська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я св. Миколая в сотенному м­ку Нехвороща Полтавського полку (тепер с. Нехвороща Новосанжарського р­ну) невідомий. Перша письмова згадка про храм відноситься до 1762. Згадується церква 10.10.1776 у зв’язку з її передачею із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархій. На той час вона мала двох священиків, одного дяка та чотирьох церковнослужителів. Існувала до 1781 (1787 ?), коли на її місці спорудили нову дерев’яну церкву. У 1787 мала статус соборної. 1873 церкву відремонтували на кошти поміщика Синьогубого та парафіян, 1880 поставили на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудували дерев’яну дзвіницю.
У 1776 до церковної парафії входило 47 дворів та 42 бездвірних хати. У 1902 володіла 82 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку. Діяли б­ка; у парафії – змішана церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку), школа грамоти, церковнопарафіяльне попечительство (відкрите 05.12.1865).
До парафії входили хутори: Малі Бурти, Великі Бурти. 1902 парафіян – 1648 душ чоловічої, 1628 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 59, міщан – 77, селян – 3004.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації. По війні була зареєстрована органами радянської влади 03.12.1947. Для релігійних відправ використовувала молитовний глинобитний будинок побудови 1913, площею 55 кв. м. Знята з державної реєстрації згідно з рішенням виконавчого комітету Полтавської обл. ради № 605 від 22.09.1961 як така, що припинила свою діяльність. Підтверджено Протоколом № 16 від 16.10.1961 засідання ради у справах Російської Православної Церкви при РМ СРСР.
У новітній час релігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП Зареєстрована органами державної влади 23.08.1995 за № 64. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок. Будується новий храм, на якому 13.10.2007 встановлено куполи.
Із священиків відомі: протопіп Андрій Романовський (1787), Микола Симонович Гонтаровський (1902, 1912, у сані з 1884, нагороджений скуфією 1900), Василь Олександрович Висоцький (позаштатний 1902), Федір Гнатович Дородний (до 21.06.1961), ієрей Олександр Василевський (2008); із псаломщиків: диякон Кирило Іоаннович Зеленський (1902, у сані з 1898), Іоанн Сафронович Березовський (1902, 1912, на посаді з 1886), Іполит Вавилович Запорожченко (1912), Софрон Олексійович Березовський (позаштатний 1902); із дячків: Іван Павлов (1762); із церковних старост: державний селянин Олександр Дионисович Клименко (1902), селянин Симон Миколайович Онищенко (1912), Михайло Йосипович Родін (2008).
Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 204; Клировая книжка…, 1902. – С. 259; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 97-98; Джерела…, 2004. – С. 163; ВПЄ. – 2007. – № 10 (70). – Жовт. – С. 9; РГПО, 2008. – Арк. 37; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.