НЕХВОРОЩА с., Новосанжарський р­н. Православної Церкви громада. Преображенська церква.

Час будівництва першої церкви на честь Преображення Господнього у сотенному м­ку Нехвороща Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського р­ну) невідомий. Вірогідно, її спорудили в серед. 17 ст., оскільки 1716 вона була уже досить старою і «приходила в ветхость». Того року храму було подароване напрестольне євангеліє Львівського друку 1690 із вкладним записом: «Року 1716 надалъ сію книгу святую Евангеліе друку Львовскаго Григорій Великолудный въ Нехворищи, до храму Преображенія Господня на вhчние часи за отпущение греховъ своихъ и сродниковъ его.., если бы того не дай Боже якои руини то повинна всегда … а не повиненъ до оной сей святой книги втрачатися не ноне и неприятеле его ближни и дальнии такови жъ штобъ недождали то да проклятъ будетъ и на страшнимъ суде Христовомъ тамъ расправится зо оною… на которое то сіей книги подписание устно упрошений честний отец Климентий попъ Нефорощанскій пресвитеръ святаго Преображения и ктиторивъ храму Харька Василенка Панька Рыбалки Романа Погребного подписовалъ Романъ Прокопенко дякъ тоего храма рукою властною месяца апреля». Книга була багато прикрашена. Дошки, обтягнуті темно­зеленим оксамитом, по кутам мали срібні дробниці із зображеннями євангелістів, у центрі – срібне Розп’яття. Нижня дошка прикрашена срібною накладкою із зображенням св. Іоанна Милостивого. Як існуюча церква згадується у 1739–1749. У церковному архіві 1892 зберігалася «Книга приходная и расходная Полтавского полку местечка Нефорощи церкви Преображения Господня и проч. С 1739 по 1749 год». Згадується також 09.07.1751. Існувала до 1752, коли з дозволу київського митрополита Арсенія (Могилянського) на старому місці коштом парафіян було споруджено новий дерев’яний храм. Нова церква була тридільною, триверхою, мала центральний восьмигранний об’єм, до якого зі східного боку був прибудований вівтар, а до західного – бабинець. У берез. 1756 проведено ремонт дерев’яної дзвіниці. Згадується церква 10.10.1776 у зв’язку з передачею її із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час церква мала одного священика та двох церковнослужителів. У 1821 з дозволу єпископа полтавського Мефодія (Піснячевського) церкву перебудували коштом поміщика Олександра Синьогубова, зробивши її одноверхою та прибудувавши північний і південний притвори, що перетворило споруду на хрестовидну в плані. 1822 коштом поміщика О. Синьогубова та парафіян окремо від храму спорудили дерев’яну двоярусну дзвіницю. 1859 коштом Нехворощанської громади та парафіян церкву поставили на мурований цоколь. Існувала до 1880, коли через незадовільний технічний стан («вследствие обветшалости») з дозволу архієпископа Полтавського і Переяславського Іоанна була розібрана разом із фундаментами та дзвіницею. На старому місці за проектом і під наглядом арх. Семена Гавриловича Григораша спорудили нову церкву, дерев’яну, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку із дзвіницею. Це була хрестовидна в плані споруда, на зведення якої витратили 1000 руб. Роботи були проведені зусиллями церковнопарафіяльного попечительства та настоятеля храму Павла Смирницького.
1776 до церковної парафії належало 39 дворів та 38 бездвірних хат. У 1902 П. ц. володіла 83 дес. 762 кв. саж. ружної землі. Мала церковну сторожку. Діяли б­ка, жіноча церковнопарафіяльна школа, церковнопарафіяльне попечительство (відкрите 05.12.1865).
1902 парафіян – 1124 душі чоловічої, 1074 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 22, міщан – 11, селян – 1626.
Біля церкви існувало кладовище. З південно-східного боку від храму було поховано священика О. П. Висоцького (?–05.03.1876), на схід від його могили – священика С. О. Висоцького (?–23.03.1864).
Із священиків відомі: Климентій (1716), Федір Семенович Ріпченко (Мартиновський; 1745, пом. 1762 ?), Афанасій Федорович Мартинович (Мартиновський; ?–1787, 1878–?), Семен Михайлович Биковський (?–1793–1799–?), Дмитро Стефанович Хилецький (до 1802), Пилип Микитович Висоцький (1802–13.04.1820), Олександр Пилипович Висоцький (1820–1860, позаштатний 1860–1876), Стефан Олександрович Висоцький (22.09.1860–23.03.1864), Павло Пантелеймонович Смирницький (1864 – після 1892), Андрій Іоаннович Трипольський (1902, 1912, у сані з 1893, нагороджений набедреником 1900); із псаломщиків: Миколай Митрофанович Авраменко (1902, на посаді з 1901), Іоанн Васильович Дейнека (1912); із дяків: Роман Прокопенко (1716); із ктиторів: Харко Василенко (1716), Панько Рибалко (1716), Роман Погрібний (1716); із церковних старост: поселянин Родіон Сидорович Лещенко (1902), селянин Федот Юхимович Пелипенко (1912).
Літ.: Смирницкий П. Преображенская церковь местечка Нефорощи Константиноградского уезда // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 3. – С. 92; Клировая книжка…, 1902. – С. 258; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 98; Джерела…, 2004. – С. 163;
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.