НИКИФОР (Феотокі Миколай)

15.02.1731, о­в Корфу, Греція – 31.05.1800, м. Москва, Росія) – письменник, церковний діяч, архієпископ.
Походив із давнього грецького роду. Поч. освіту здобув під керівництвом місцевого ієромонаха Ієремії Кавадії. 1745 (на п’ятидесятому році життя) висвячений на церковного читця. Незабаром виїхав до Італії, де поступив до грецької гімназії в Потавії, а згодом до Болонської академії. 1748 повернуся на батьківщину і вирішив присвятити себе Церкві. Прийняв чернецтво і був рукоположе-ний в ієромонаха (1754). Відтоді всі сили віддавав навчанню бідно­го юнацтва. 1758 влаштував власну школу, в якій викладав низку наук. Був настоятелем церкви Іоанна Предтечі, набув слави проповідника. 1765 переселивя до Константинополя, де патріархом Самуїлом II призначений проповідником Великої церкви. 1768 виїхав до Ясс. З 1769 до 1773 проживав у Лейпцигу, займався науковою працею. 1776 перебрався до Росії на запрошення архієпископа Сло-в’ян­сько-го Євгенія (Булгаріса) в якості його наступника. 06.08.1779 у Преображенському соборі С.-Петербурга хіротонісаний на єпископа Слов’янського і Херсонського з перебуванням у Полтаві. 28.11.1786 призначений архієпископом Астраханським і Ставропольським. 16.04.1792 звільнений на спочинок із наданням в управління Московського Данилового монастиря, де й завершив свій життєвий шлях. Авт. численних наукових і богословських праць.
Пр.: Физика. – В 2-х ч. – Лейпциг, 1766, 1767 (грец.); Свод толкователей на 8 первых книг Св. Писания и на книги царств. – Лейпциг, 1772, 1773 (грец.); О насилии католиков и кто суть схизматики и униаты. – Галле, 1775 (грец.); Курс чистой математики. – В 2-х ч. – М., 1798–1800; Речь императрице при посвящении во епископа. – СПб., 1799; Ответы на 15 вопросов киргизских раскольников и рассуждение о св. мире. – М., 1800; Толкование евангелий воскресных дней. – М., 1805 (рос.); Толкование воскресных чтений из апостола. – М., 1809 (рос.); Четыре совета монахине. – М., 1809.
Літ.: Соловьев М.М. Никифор Феотоки // ТКДА. – 1894. – Т. ІІІ; ПЕВ.ЧН. – 1863, 1867, 1868; Грановский, 1901; Павловский, 1914. – С. 285.
О. А. Білоусько.