СВЯЩЕНИЦЬКІ РОДИ на Полтавщині

Стан священнослужителів в основі своїй був спадковим: протягом десятків років представники одного роду служили в церквах однієї губернії, часто в межах лише кількох сусідніх повітів. Пошук відповідної інформації полегшується тим, що священики безпосередньо вели метричні книги (записи актів громадянського стану), а також сповідні розписи (щорічні посімейні списки парафіян). Однак переважна більшість документів церков Полтавської єпархії була втрачена у 1917–1921 та 1941–1943, ті ж, що збереглися, містять лише неповні, уривчасті відомості, тому досконало прослідкувати історію того чи ін. роду практично неможливо.
Найбільш важливі архівні матеріали з генеалогії духовенства відклалися в документах церков Полтавської губ. У метричних книгах церков містяться метричні записи про народження, шлюб та смерть, у т. ч. й осіб духовного стану. Іноді родинні зв’язки допомагають встановити записи про «восприемников» (хрещених батьків) у записах про народження та «поручителей» (свідків) у записах про шлюб. Найчисельнішою групою генеалогічних документів є сповідні розписи. Вивчення історії священицьких родів значно полегшується тим, що вказані списки розпочиналися саме з родин священика, диякона, псаломщика. Клірові відомості церков містять більш повну інформацію – про навчання та службу священнослужителів, їх дружин та дітей чоловічої статі (дівоче прізвище дружини у більшості випадків не подається). Досить інформативними є справи про службу та призначення на посади священиків, де в окремих випадках збереглися оригінали свідоцтв про народ-ження та освіту, документи про склад сімей. Вказані вище матеріали зберігаються у фондах Полтавської духовної консисторії (Ф. 706), Пирятинського духовного правління (Ф. 801), православних церков Полтавської губ. (Ф. 1011). У фонді Лубенського духовного училища (Ф. 770; 1838–1919) збереглися послужні списки службовців та вчителів, списки учнів, класні журнали. Документи ін. духов-них училищ, а також Полтавської духовної семінарії не збереглися.
Для генеалогічних дослід-жень можуть бути також використані друковані вид. Перш за все, це журн. «ПЕВ», який виходив у 1863–1918. В офіційній частині часопису містилася інформація про призначення на посади священиків, дияконів, псаломщиків, їх переміщення, нагородження; розрядні списки (тобто в порядку успішності) учнів духовних навчальних закладів; у неофіційній частині друкувалися біографії й некрологи священиків, матеріали з історії церков та населених пунктів тощо. Короткі біографічні відомості про священиків, які служили в церквах Полтавської єпархії, можна знайти у вид.: Сборник необходимых сведений о каждом приходе и адрес-календарь духовенства Полтавской епархии. – Ч. 1. – Полтавский учебный округ. Уезды: Полтавский, Кременчугский, Константиноградский, Кобелякский и Зеньковский. – Полтава, 1890; Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год. – Полтава, 1902; Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 год. – Полтава, 1912; Грановский А. Полтавская епархия в ее прошлом (до открытия епархии в 1803 г.) и настоящем. (Ис–торико-статистический опыт). – Вып. 1. – Полтава, 1901. Матеріали з генеалогії свя-щеннослужи-те–лів Переяславського пов. використані у дослідженні священика А. Соколовського «Материалы из церковно-приходской летописи с. Остролучья Переяславского уезда» («Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета», вип. 3, 1912). Величезну інформацію з генеалогії духовенства Лубенщини опрацював М. Г. Астряб. Результати його досліджень публікувалися в «Трудах» ПВАК. Особливо заслуговують на увагу детальні примітки до дослідження «Земли церквей Лубенского духовного правления в 1787 году» («Труды» ПВАК, вип. 10, додаток, с. 1-49), складені за метричними книгами й сповідними розписами, переважна більшість яких на сьогодні втрачена. Зважаючи на це, практично всі публікації М. Г. Астряба набули цінності першоджерел.
Документи та матеріали архіву зберегли досить багато згадок про родинні зв’язки відомих осіб, що походять з полтавських священицьких родів. Кожна родина заслуговує окремого дослідження (в ряді випадків воно частково проведене й результати опубл.). Батько відомого українського літературознавця Григорія Йосиповича Майфета – псаломщик, згодом священик, авт. численних публікацій на різноманітні теми в «ПЕВ» наприкінці 19 – на поч. 20 ст.; батько відомого російського революціонера Михайла Васильовича Буташевича-Петрашевського навчався в Переяславсько-Полтавській духовній семінарії, у 1805 г. «рекомендован для отправления в медико-хирургическую академию»; з духовного звання походив Сава Чичибабін, пре-док поета Бориса Олексійовича Чичибабіна та відомого хіміка Олексія Євгеновича Чичибабіна; родоначальником відомого дворянського роду Стеблін-Камінських був священик Степан Іванович Стеблінський, відомими представниками цього роду були Павло Степанович Стеблінський (1782–1856), друг І. П. Котляревського, Михайло Іванович Стеблінський (1903–1981), вчений-філолог, зав. кафедрою скандинавської філології Ленінградського університету; в генеалогії морського міністра УНР Михайла Івановича Білінського, який трагічно загинув під Базаром 1921, прослідковується п’ять поколінь священиків – Василь, Яким Васильович, Василь Якимович, Іасон Васильович, Іван Іасонович; із старовинного священицького роду походить ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський; із полтавських священицьких родин походять члени полтавського осередку РУП – Іван Рудичів (перший директор б-ки ім. С. Петлюри в Парижі), Григорій Іваницький, Костянтин Шаревський, Володимир Фідровський та ін.; із родин священиків походять також худ. Володимир Лукич Боровиковський, історик, архео-лог Лев Васильович Падалка, поет, худ. Микола Григорович Філянський, активний діяч українського національного руху Михайло Дмитрович Токаревський та багато ін. відомих осіб.
Літ.: Пустовіт Т.П., Наконечна Л. Іван Рудичів – перший директор бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. // Полтавська петлюрiана. – Вип. 2. – Полтава, 1996. – С. 106-121; Єрмак О.П. Реабілітовані посмертно (репресовані священики Полтавщини) // ПЄВ. – 1997. – № 4. – С. 81-90; Розсоха Л.О. Репресовані священики Миргородщини // ПЄВ. – 1997. – № 4. – С. 91-95; Коротенко В.В. Священицький рiд Негеєвичiв // ПЄВ. – 1997. – № 4. – С.92-111; Коротенко В.В. Документи та матерiали ДАПО про навчання Л.В. Падалки // Археологiчний лiтопис Лiвобереж-ної України. – 1997. – № 1-2. – С.20; Коротенко В.В. К вопросу о родословной Б.А. Чичибабина // Всему живому не чужой… Борис Чичибабин в статьях и воспоминаниях. – Х., 1998. – С. 435-439; Коротенко В.В. Священицький рiд Трипольських // Переяславська земля i свiт людини. – К.-Переяслав-Хмельницький, 1998. – С. 113-117; Коротенко В.В., Багрiй-Шахматова Л.М. Священицький рiд Трипольських // ПЄВ. – 1998-1999. – № 5. – С. 32-37; Розсоха Л.О. Родина Гоголів і духівництво Миргородщини // ПЄВ. – 1998-1999. – № 5. – С. 26-31; Коротенко В.В., Шумков О.А. Священицькi коренi родини Стеблiн-Камiнських // 2000-лiття християнства – славна вiха в iсторiї людства. Матерiали наукових читань 4 сiчня 2000 р. – Полтава, 2000. – С. 59-62; Коротенко В.В. Священицький рiд Вербицьких // ПЄВ. – 2001. – № 7. – С.82-86; Розсоха Л.О. Михайло Токаревський – діяч доби українського національного відродження // Полтавська петлюрiана. – Вип. 4. – Полтава, 2001. – С. 51-65; Розсоха Л.О. Осередок української духовности в с. Попівці на Миргородщині наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ століття (Родини Філянських, Токаревських) // ПЄВ. – 2001. – № 7. – С. 72-81; Коротенко В.В. Полтавский род Чичибабиных // Iсторiя України. Маловiдомi iмена, подiї, факти (Збiрник статей). – Вип. 19. – К.-Донецьк, 2001. – С. 475-486. – (10 Всеукраїнська наукова конференцiя з iсторичного краєзнавства «Iсторiя мiст i сiл України в контекстi регiональних дослiджень», м. Донецьк, 28-29 верес. 2001 р.); Кішик В.В. Диканька православна // ПЄВ. – 2002. – № 8. – С. 99-109; Коротенко В.В. Полтавский род Чичибабиных // Российский Кто есть Кто (Москва). – 2002. – № 2. – С. 56-59; Коротенко В.В. Джерела з генеалогії осіб духовного стану в Державному архіві Полтавської області // Студії з архівної справи та документознавства. – Т. 9. – К., 2003. – С.37-39; Коротенко В.В. Священицький рід Підгаєвських // ПЄВ. – 2005. – № 10. – С. 191-201; Коротенко В.В. До питання про біографію та генеалогію Михайла Білінського // Полтавська петлюріана. – Вип. 6.– Мат. Сьомих Петлюрівських читань. – Полтава, 2005. – С. 136-150; Коротенко В.В., Стеблин-Каменский И.М., Шумков А.А. Стеблин-Каменские (Стеблинские, Стеблин-Каминские). Опыт историко-генеалогического исследования. – СПб., 2005.
В. В. Коротенко.