СЕМИБАЛАМУТ Яків Семенович

(22.10.1902, с. Малі Кринки Кременчуцького пов. Полтавської губ. – 1978, м. Кременчук, райцентр Полтавської обл.) – священнослужитель.
Виходець із робітничої родини. Закінчив Роменське духовне училище (1919). У 1922–1923 був понадштатним псаломщиком Преображенської церкви с. Малі Кринки Глобинського р-ну Кременчуцького округу, у 1923–1925 – псаломщиком Михайлівської церкви с. Семимогили Глобинського р-ну, у 1925–1926 – Успенської церкви с. Сухе Кобеляцького р-ну. 1926 рукопокладений у диякона, 1928 – у священика Успенської церкви і призначений її настоятелем. З 1935 до 1942, після закриття храму, мав перерву у церковній службі. У роки війни відновив службу в Успенському храмі. З 1963 до 1970, після остаточного закриття церкви, був безробітним. 1970 призначений священиком (1972 – настоятелем) Успенської церкви м. Кременчук. Митрофорний протоієрей. Останні нагороди: палиця (1957), наперсний хрест, прикрашений дорогоцінним камінням (1963), патріарша грамота (1974), митра (1975).
Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП. – Послужной список митрофорного протоиерея Семибаламута Якова Симеоновича.
Ю. М. Гужва.