СЕРАФИМ (Самойлович Семен Миколайович)

19.07.1881, м. Миргород Полтавської губ., тепер рай-центр Полтавської обл. – 04.11. 1937) – церковний діяч, єпископ, новомученик.
Нар. в сім’ї псаломщика. Закінчив Лубенське духовне учи-лище (1896), Полтавську ду-хов-ну семінарію (1902). По закінченні студій одержав направлення в Алеутсько-Аляс-кин-ську єпархію, на чолі якої тоді стояв єпископ Тихон (Бєлавін), майбутній патріарх Московський і всієї Русі. Був учителем Уналашкінської (08.1902–06.1905) і Ситкінської (07.1905–09.1905) двокласних шкіл. 25.09.1905 рукопокладений у ченці, 02.10.1905 єпископом Аляскинським Інокентієм (Пустинським) – у ієродиякона. З 25.03.1906 – ієромонах. З 01.08.1906 – настоятель Нучекської парафії й начальник Нучекської духовної місії. З 25.03.1908 викладав св. письмо й основне богослов’я у Ситкінській духовній семінарії. У 1908 згідно поданого прохання повернувся з Аляски в Росію. Був пом. єпархіального місіонера в Терській обл. (25.05.1909–25.08.1909), духівником, згодом інспектором Олександрівської духовної семінарії в Осетії (1909–1910), намісником монастирів у Могильові (1910) і Ярославській губ.(1910–1915). Нагороджений набедреником (05.03.1908). 11.05.1912 рукопокладений в ігумени. З 05.09.1915 до 02.1920 – настоятель Олексіївського монастиря в Ярославській єпархії. Зберіг обитель під час червоного терору. З 29.06.1916 у сані архімандрита. З 15.02.1920 – єпископ Углицький, вікарій Ярославської єпархії.
У лип. 1922 заарештований за поширення послання патріарха Тихона та за опір вилученню церковних цінностей. Засуджений Рибінським губ. ревтрибуналом за ст. 58-10 УК РСФСР до 3 років ув’язнення в Ярославській тюрмі. Звільнений за амністією. 02.10.1923 заарештований удруге. З 15.01.1924 – тимчасово керуючий Ярославською єпархією. 18.05.1924 заарештований утретє. 1924 патріархом Тихоном рукопокладений у архієпископа. 12.04.1925 підписав акт про передачу вищої церковної влади митрополиту Крутицькому Петрові (Полянському). На поч. 1926 активно підтримав заст. патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) в його протистоянні григоріанським розкольникам. 08.12.1926 згідно із заповітом-посланням заст. патріаршого місцеблюстителя митрополита Йосифа (Петрових) на випадок усунення його та обох його попередників від управління церковними справами С. призначався третім кандидатом на посаду в. о. заст. патріаршого місцеблюстителя. З 29.12.1926 до 12.04.1927 був заст. патріаршого місцеблюстителя у період ув’язнення митрополита Сергія (Старгородського). 29.12.1926 звернувся з посланням до пастирів і вірних РПЦ, в якому закликав їх зберігати відданість Святій Церкві. Після звільнення митрополита Сергія передав йому церковне управління. У груд. 1926 заарештований учетверте. У берез. 1927 ув’язнений у московській внутрішній тюрмі ОГПУ. Після відмови співробітничати з радянською владою висланий до м. Углич. У 1927–1928 – тимчасово керуючий Ярославською єпархією. Не погоджуючись з угодовською політикою митрополита Сергія, разом із митрополитом Агафангелом перейшов в опозицію до нього; 06.02.1928 у складі групи архієреїв Ярославської єпархії підписав декларацію про відокремлення від Сергія і заснування Тимчасового патріаршого Св. Синоду. Одночасно з «актом відходу» надіслав Сергію особистого листа з проханням відмовитися від Декларації 1927 і передати заступницькі права митрополиту Ярославському Агафангелу (Преображенському). 17.02.1928 заарештований уп’яте і висланий у Могильовський Буйницький Святодуховий монастир. 11.04.1928 звільнений митрополитом Сергієм від управління Углицьким вікаріатством, 30.05.1928 заборонений у служінні. 20.01.1929 звернувся з новим посланням до пастирів і вірних, в якому повідомляв, що всі дії Сергія та його Синоду незаконні й неканонічні. 02.03.1929 заарештований ушосте, звинувачений у поширенні антирадянських документів і засуджений Особливою нарадою при Колегії ОГПУ СРСР за ст. 58-10 до 3 років таборів. Термін відбував на Соловках. Восени 1931 у зв’язку з каліцтвом (упав з риштовань і зламав ребро) переведений на материк на інвалідні роботи, у січ. 1932 звільнений з таборів. Мешкав у м. Козьмодем’янськ, Республіка Марій-Ел. 29.12.1932 заарештований усьоме і 08.06.1932 засуджений Особливою нарадою при Колегії ОГПУ СРСР за ст. 58-10, 11 УК РСФСР до заслання в Північний край. 21.05.1934 заарештований увосьме у м. Архангельськ і засуджений Особливою нарадою при Колегії ОГПУ СРСР за ст. 58-10, 11 УК РСФСР до 5 років таборів. Термін відбував у Сиблагу, Новосибірська обл., ст. Суслово. У таборі на С. було заведено нову справу Трійкою при УНКВД по Новосибірській обл.: «организовал и возглавил контрреволюционную группу в лагере, проводя систематически контрреволюционную агитацию». Засуджений за ст. 58-10, 11 УК РСФСР до розстрілу. Реабілітований президією Кемеровського обл. суду 06.02.1961 у справі 1937, 02.08.1989 – у справі 1934. 20.08.2000 канонізований Архієрейським Собором РПЦ як новомученик.
Літ.: Державний архів РФ. – Ф. 6343. – Оп. 1. – Спр. 263. – Арк. Л.87; Архів УФСБ по Кемеровській обл. – Спр. П-9211. – Арк. Л.158, 208-210, 212; Мануил (Лемешевский В. В.), митр. Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 гг. (включительно). – Erlangen, 1979– 1989. – Т. 6. – С. 74-76; Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти (1917–1943): Сб. в 2 ч. / Сост. М. Е. Губонин. – М., 1994. – С. 892; Резникова И. Православие на Соловках: Мат. по истории Соловецкого лагеря. – СПб., 1994. – (Ист. сб. 2). – С. 186; Не предать забвению: Книга памяти жертв политических репрессий, связанных судьбами с Ярославской областью. – Т. 2. – Ярославль, 1994. – С. 79-80; Осипова И. И. «Сквозь огнь мучений и воды слез…»: Гонения на Истинно-Православную Церковь: По материалам следственных и лагерных дел заключенных. – М.: Серебряные нити, 1998. – С. 275; Шкаровский М. В. Иосифлянство: течение в Русской Православной Церкви. – СПб.: НИЦ «Мемориал», 1999. – С. 295-296; Деяние Юбилейного Освященного Аpхиеpейского Собоpа Русской Пpавославной Цеpкви о собоpном пpославлении новомучеников и исповедников Российских XX века. Москва, 12–16 августа 2000 г.; Новомученики и исповедники Ярославской епархии. – Ч. 2 / Под ред. прот.Николая Лихома-нова. – Романов-Борисоглебск (Тутаев): Православное братство святых благоверных князей Бориса и Глеба, 2000. – С. 5-26; Соловецкий мартиролог // Православный церковный календарь 2001 г. – Издание Соловецкого монастыря, 2001; ВПЄ. – 2007. – № 10 (70). – Жовт.
О. А. Білоусько.