СИМОН (Івановський Симеон Васильович)

(01.02.1888, Тульська губ., Росія – 01.02.1966, м. Вінниця) – церковний діяч, архієпископ.
Виходець із родини священиків. Закінчив духовне училище, Тульську духовну семінарію, Московську духовну академію (1912, зі ступенем канд. богослов’я). Прийняв чернечий постриг. Був пом. інспектора Іркутського (з 07.09.1912), Кременецького (з 28.08.1913), Сумського (з 02.09.1916) духовних училищ. З 24.03.1924 – єпископ Кременецький, вікарій Волинської єпархії Польської автокефалії. З 15.04.1939 – єпископ Острозький, вікарій Волинської єпархії. 24.03.1941 уведений у сан архієпископа. З початком Великої Вітчизняної війни повернувся до РПЦ. З 1942 до 1944 – архієпископ Чернігівський і Ніжинський, з 1945 – архієпископ Полтавський. Вже будучи призначеним на Полтавську кафедру, потрапив на заслання, де пробув 10 років. У лип. 1955 призначений тимчасово керуючим Дніпропетровською єпархією. З 17.10.1955 – архієпископ Вінницький і Брацлавський. 14.08.1961 звільнений на спочинок. Нагороджений діамантовим хрестом на клобук (1958).
Літ.: ВПЄ. – 2007. – Берез. – № 3 (63).
Т. П. Пустовіт.