ХОЛОДНИЙ Петро Іванович

(06/18.12.1876, м. Переяслав Полтавської губ., тепер м. Переяслав-Хмельницький, райцентр Київської обл. – 07.06.1930, м. Варшава, Польща) – монументаліст, ікономалювальник, артист-маляр.
За материнською лінією – нащадок малювальників образів Забіяк. Відвідував Київську малювальну школу М. Мурашка (бл. 1893–1894), закінчив природничий факультет Київського університету ім. св. Володимира (1897), викладав фізику в політехнічному інституті (1898–1906), очолював Київську приватну комерційну школу (1906–1917). В добу УНР – державний діяч: товариш Ген. секретаря освіти УЦР і міністр народної освіти. Разом із урядом і українським військом з 1920 перебував на Поділлі й Галичині. 1921 оселився у Львові, де очолював Гурток діячів українського мистецтва (1922–1927).
Авт. національно своєрідних малярських творів, в яких українсько­візантійські традиції модерно трактовані у пластиці: «Княжий похід», «Похід Ігоря», «Катерина» (1908), «Чернець», «Вітер», «Івасик і відьма» (1912), «Казка про дів­чинку і паву», «Портрет дівчини» (1916), «Початок весни», «Ой, у полі жито» (1921), «Сніг падає», «Святі Зосим і Саватій», портретів старшин української армії, письменників, низки жіночих, у т. ч. М. Ольшанської-Стефаничевої (1923), ікони «Цариця Небесна» (1923), іконостасу і настінних мальовил каплиці духовної семінарії, фресок Миколаївської церкви, вітражів Ставропігійської Успенської церкви (1929–1930, всі – у Львові). Історик мистецтва Д. Антонович писав про Х.: «Художник має дар торкати інтимні струни людського серця; може з незвичайною щирістю і безпосередністю віддавати сценки глухого передмістя», а львів’янин М. Голубець назвав Х. «винятково талановитим, культурним і зрівноваженим артистом», високо поціновуючи його самобутні настінні мальовила, жанрові і портретні композиції. Проникливо і поетично сказав про творчість Х. І. Свєнціцький: «Приніс він із собою осяяні радісним золотим сонцем степи Великої України, м’які кольори їх зелені і квітів, та чудові образи української пісні та казки».
Свої роботи Х. експонував на виставках у Києві (1910, 1911, 1913, 1917, 1918), Полтаві (1913), Львові (1913, 1921–1935), Харкові (1929). Пропам’ятні виставки артиста­маляра відбулися у Львові (1931, 1996), Н.-Йорку (1982), спільно з роботами сина і внука (Київ, 1997). Твори Х. зберігаються у НХМ, Національному музеї і картинній галереї у Львові, Вінницькому і Харківському ХМ, Українському музеї у Римі.
Пр.: Образ Воздвиження Христа з церкви с. Ситихова біля Львова // Стара Україна. – Львів, 1925. – № 7–10. – С. 154-157; Єпітрахиль ХVІІ віку з церкви с. Вольсвин (Львівської обл.) // Записки Чина св. Василія Великого. – Жовква, 1926. – Т. 2. – Вип. 1–2. – С. 158-160; Стабільні колоїдні розчини срібла // Зб. матеріалів природничо-лікарської секції НТШ. – Львів, 1927. – Т. 26. – С. 171-172; Автобіографія. 12.VІ.1921 // Світ. дод. до газ. «Неділя». – Львів, 1931. – № 1. – С. 3-6.
Літ.: ЕУ, Т. 10, 2000. – С. 3621-3622; Ханко, 2002. – С. 199.
В. М. Ханко.