ШАЛМАТОВ Сисой Зотович

(1720, м. Осташків Тверської губ., Росія – 1790?, м­ко Охтирка, тепер м., райцентр Сумської обл.) – майстер­сницар, скульптор.
З 1749 працював у м. Курськ, мав майстерню з виготовлення різьблених дерев’яних іконостасів для храмів Білгородської єпархії. Г. Сковорода під час перебування у Курську і Білгороді, за деякими версіями, зустрічався з Ш. і захоплено сприймав його мистецтво. 1752 (за ін. даними, 1763) Ш. поселився в м­ку Охтирка на Слобожанщині, де також відкрив свою майстерню і набрав до неї учнів. Разом із майстрами і підмайстрами у 1760–1770-х плідно працював на Полтавщині. У декоративній пластиці майстерно поєднував кращі надбання європейського бароко з місцевими мистецькими прийомами. Вперше на Лівобережній Україні ввів у композиції іконостасів круглу скульптуру, що відповідало естетичним смакам і традиціям в оздобленні храмів у добу козацтва. Виготовив величаві й розкішні барокові іконостаси для храмів Охтирського (1755–1760), Мгарського Лубенського Спа-со-Преображенського (1762–1765) монастирів. Високо цінив талант Ш. останній кошовий отаман Запорозької Січі П. Калнишевський, який укладав із майстром контракти на виготовлення іконостасів для собору Різдва Богородиці в м­ку Лохвиця Лубенського полку (1765–1770) і Покровської церкви у м. Ромни Лубенського полку (1768–1773), всі іконостасні комплекси знищено. Покровську церкву 1908 перевезли до м. Полтава, ікони й статуї зосередили у Полтавському єпархіальному давньосховищі, пізніше передали до Природничо­історичного музею Полтавського земства, втрачені.
Літ.: Пархоменко І. Належить двом народам // ОМ. – К. – 1989. – № 5. – С. 15-18; Ханко, 2002. – С. 207; Шибанов Г. Унікальні пам’ятки доби пізнього бароко з Лохвиці // ПЄВ. – 2004. – Ч. 10. – С. 41-52; Шибанов Г. Інтелектуально­мистецьке оточення Григорія Сковороди на Слобожанщині у 60-х роках ХVIII ст. // КС. – К. – 2007. – Ч. 2. – С. 151-159.
Г. М. Шибанов.