БАТЬКИ с., Зіньківський р-н. Православної Церкви громада. Покровська церква.

Час будівництва церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці в с. Батьки точно невідомий. Достеменно, що у 2 пол. 17 ст. вона вже існувала. Свідченням цього є євангеліє львівського друку 1636, придбане для церкви сільською громадою у Петра Товстоноженка у верес. 1686. На поч. 20 ст. у церкві зберігалися й ін. речі, які свідчили про існування храму в 17 ст. – дзвін вагою 8 пудів, 2 фунти, відлитий 1690, та срібний потир, подарований у верес. 1691 Тимофієм Михайловичем Коратавченком. Церква проіснувала до 1736, коли, відслуживши відведений їй час, була розібрана. Натомість того ж року було споруджено нову церкву, для якої 1736 було куплено дзвін вагою 1,5 пуда. 1785 під час розділу Київської єпархії церква залишилися у складі останньої; 1793 отримала від київського митрополита Самуїла (Миславського) новий антимінс. Зведений у 1736 дерев’яний храм проіснував до 1855, коли був перебудований. Тоді ж його поставили на мурований цоколь і прибудували дзвіницю. 23.11.1855 відбулося освячення оновленої споруди. 1861 її пофарбували. У 1909 було розпочато збір коштів для будівництва нової церкви, але необхідна сума не була зібрана.

До П. ц. було приписано муровану кладовищенську Петро-Павлівську церкву, збудовану в селі у 1900–1901.

У 1906 громада П. ц. виступила одним із фундаторів Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до нього ряд старовинних речей: 1) Євангеліє in fо, львівського друку 1644 (Див. БАТЬКИ с., Зіньківський р-н. Петро-Павлівська церква). 2) Євангеліє in fо, львівського друку 1636 в дерев’яних, обтягнутих чорним оксамитом дошках, у мідно-срібній оправі із зображенням у центрі Вознесіння Господнього досить грубої роботи, а по кутах – зображенням чотирьох євангелістів, об’єднані по краю окладу прорізними декоративними прикрасами; застібки прикрашені рослинним орнаментом. Книга мала два вкладних записи: «Во имя Отца и Сына и Святаго Духа Аминь. Року АХАЅ, месяца Семптеврія АІ. На день Честнаго Креста и воздвиженія на месте пяти горахъ рабъ Божій за родителей по отцу Товстоноженко з женою своею купыли сію книгу святую Евангелію престольное тетро… з сыномъ своимъ Аврамомъ за властное свое отпущеніе греховъ и за милыхъ родичовъ своихъ Іоанна и Феодосію, которую книгу отдаетъ вечными часы до церкви въ пяти горахъ святой Пречистой Девы Успеныя при которыхъ людихъ проситъ и важуетъ аби тая книга принята бивши до сего храму не отдалена была отзвыше менованной церкве» та «Во имя Отця и Сына и Святаго Духа. Аминь. За Григорія священника Баскувскаго и с ктиторомъ и Микитою Барабашемы и всею громадою тоего села купили есьмо сію книгу Евангеліе напрестольное у Петра Товстоноженка пяти горахъ за сумму злотивъ з тридцать и пять до того же села и церкви Покрови Пресвятой Богородицы: при людехъ веру годныхъ отцу Тимофею Михайловичу священнику отсея церкве и при иншихъ людехъ веры годныхъ, на которую-то книгу вмираючи отказал Онофрій зять Заичинъ коня за которого взяли есмо злотивъ зтридцать и дали сію книгу Евангеліе». 3) Срібний позолочений потир, прикрашений рокайлевим орнаментом, із вкладним написом: «потиръ сей раба Божія Тимофея Михайловича Коратавченка священика Баисувского. Року Божого 1691 септеврія 20 дня». 4) Килимове покривало із зображенням Голгофи 1827. У 1915 усі згадані предмети разом із колекцією Полтавського єпархіального давньосховища були подаровані Полтавською єпархією Природничо-історичному музею Полтавського губ. земства. Сьогодні в колекції ПКМ речі відсутні – вірогідно, втрачені під час пожежі музею у верес. 1943.

1890 П. ц. мала 2000 руб. церковного капіталу, 0,25 дес. садибної землі. 1890 до маєтностей додалися 10,5 дес. ружної землі. 1902 при храмі діяла церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа, церковнопарафіяльне попечительство; земельні володіння складалися з 35 кв. саж. садибної та 10 дес. і 1080 кв. саж. ружної землі. 1912 при церкві діяла жіноча церковнопарафіяльна школа, була квартира для священика, у володінні храму – 10 дес. 1800 кв. саж. ружної землі. 1890 у парафії храму існувало земське училище. 1895 до парафії належали с. Батьки та кілька хуторів, богослужіння відвідували 3675 душ обох статей. 1902 у парафії – с. Батьки, хутори: Сухомлинів, Сенів, Драків, Брижаха, Купенковий, Паськів, службу відвідувало 3819 душ обох статей. 1912 у парафії – 7 н. п., церкву відвідувало 3497 душ.

П. ц. закрита у 1937, розібрана у 1939. Будівельний матеріал продано до м-ка Опішні артілі ім. Крупської. Після закриття і зруйнування храму релігійна громада відновила свою діяльність у пристосованому приміщенні. Діяла у 1940–1950. Час зняття громади з державного обліку не встановлено.

Із священиків відомі: Григорій Баскувський (16?6), Тимо­фій Михайлович [?] (16?6), Федір Григорович Данилевський (1890), Пилип Юхимович Гонтаровський (1890), Михайло Федорович Данилевський (1895), Терентій Федорович Цюцюрман (1895, 1902, 1912), Іван Натанович Базилевський (1902), Іоанн Іоаннович Гасуха (1912), Яків Іоаннович Бойко (1952), Іван Трохимович Сіренко (1954), Карпо Назарович Гайдабура (1955), Симеон Андрійович Ярошенко (1957), Павло Кирилович Волков (1957); із псаломщиків: Григорій Іоаннович Яновський (1874–1912–?), Михайло Павлович Лубяний (1890, 1895), Георгій Іванович Іваницький (1895–1912–?); із ктиторів: Микита Барабаш (16?6); із церковних старост: козак Прокіп Якимович Костенко (1902), Симеон Андрійович Сакун, козак Василь Якович Самойленко (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 116; Коломенский, 1890. – С. 234-235; Коломенский, 1895. – С. 167-168; Грановский, 1901. – С. 258-259; Клировая книжка…, 1902. – С. 29; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 43; Трипольский, 1909. – С. 8-9, 77, 136.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.