БІЛИКИ с., Миргородський р-н. Православної Церкви (з поч. 2000-х – УПЦ КП) громада. Покровська церква.

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці у с. Білики Миргородського полку (тепер Миргородського р-ну) збудована у 1717. Дерев’яна, на мурованому цоколі, хрещата у плані, холодна. Центральна дільниця – восьмерик, бокові дільниці з усіх чотирьох сторін менші за розмірами – шестигранні. Перший залом центральної дільниці зменшує розміри зрубу стін і переходить у восьмигранний світловий барабан, чотири площини якого мали по три прямокутних вікна (два бокових одного розміру, центральне на третину вище за розміром). Другий залом переводить об’єм у верхній восьмерик, який виконує функції декоративного ліхтарика, що увінчується шоломоподібною бароковою, вкритою покрівельною бляхою і пофарбованою олійною фарбою в зелений колір маківкою з хрестом. Бокові дільниці мають по одному залому, що переводить шестигранний зруб, який також виконує функції декоративного ліхтарика з таким же завершенням, як і центральна дільниця. Стіни споруди зведені з бруса, мали досить значну висоту і були прикрашені чотирма різновеликими і різними за формою та композицією прямокутними вікнами, над якими було встановлено 16 круглих вікон (т. зв. «волове око»), що, як зазначає С.А. Таранущенко, «було елементом дуже поширеним в мурованій архітектурі Європи тої доби, а також в Росії і Україні». Для захисту стін від негоди їх було вертикально обшито дошками з нащільниками та пофарбовано в білий колір. 1862 церква поставлена на мурований цоколь та добудовано дзвіницю.

1895 володіла капіталом у 1730 руб., 3 дес. церковної та 33 дес. ружної землі. 1902 мала 500 дес. садибної, 33 дес ружної та 2,5 дес. землі під кладовищем. Діяли церковна б-ка, «церковна школа» та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 діяла жіноча церковнопарафіяльна школа.

1895 службу відвідувало 1254 душ обох статей. 1902 у парафії – с. Білики та хут. Стадня, церковні відправи відвідувало 1219 душ обох статей. 1912 у парафії – 1263 душі різних станів.

У 1906 громада П. ц. виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до його збірки опис майна за 1785, олов’яну дарохранильницю у вигляді саркофагу з трьома главками конічної форми, розташованими в одну лінію, та слідами розфарбованого орнаменту і слабо помітним написом: «сий кивотъ отдалъ 1740…». У 1915 обидва предмети були подаровані Полтавською єпархією разом із колекцією давньосховища Природничо-історичному музею Полтавського губ. земства. Подальша доля їх невідома.

П. ц. закрита 1935 відповідно до рішення Миргородської районної ради. Споруду передано у користування колгоспу ім. Борисенка. Після того, як були зняті куполи, будівля до серед. 1941 використовувалася господарством для культурно-освітніх потреб.

Релігійна громада діяла в роки радянської влади. Відновила діяльність 1941 у молитовному будинку. Зареєстрована 21.06.1944 за № 24. Знята з державної реєстрації 1961. Відновила свою діяльність у новітній час як громада УПЦ-КП. Зареєстрована органами державної влади 29.07.2003 за № 222. Релігійні відправи проводить у культовій споруді.

Із священиків відомі: Трохим Олекс. Іваницький (1895), Костянтин Стефанович Іваницький (1902, 1912), Костянтин Петрович (1941–1944), Федір Полікарпович Кириченко (1945–1952), Микола Миколайович Смирнов (1952), Павло Кирилович Волков (1952–1953), Олександр Костянтинович Петровський (1954), ієромонах Пафнутій Іоаннович Мудрий (1954); із псаломщиків: Дмитро Петрович Гасуха (1895), Агафон Петрович Ерем’янський (1902, позаштатний 1912), Федір Ларіонович Бутенко (1912); із церковних старост: козак Іван Павлович Руденко (1902), козак Андрій Тихонович Герасименко (1912), Галина Миколаївна Григоренко (2008).

Літ.: Коломенский, 1895. – С. 298-299; Клировая книжка…, 1902. – С. 402; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 164-165; Трипольский, 1908. – С. 52, 54; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.