2001р. БІЛАШ Олександр Іванович

(06.03.1931, смт Градизьк Градизького р-ну, тепер Глобинського р-ну Полтавської обл. – 06.05.2003, м. Київ) – композитор, поет, засл. діяч мистецтв УРСР (1968), нар. артист УРСР (1977), нар. артист СРСР (1990), акад. Української академії оригінальних ідей, Герой України (2001).
Українець, із селян, освіта вища.
Навчався у Київській музичній школі для дорослих (1947), Житомирському музичному училищі ім. В. С. Косенка по класу баяна (1948–1952). У 1957 закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу композиції. Працював викладачем музики у середніх школах Києва, з 1960 – викладач теорії музики в Київському педагогічному інституті ім. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова). З 1964 – заст. голови, з 1976 – голова правління Київської організації Спілки композиторів України. Член Спілки композиторів України (1962), секретар правління Спілки композиторів СРСР (1987), член Національної спілки письменників України (2000). Перший голова земляцької організації «Полтавці в Києві».
Автор понад 300 пісень, зокрема, «Впали роси на покоси», «Чайкою в небі любов моя» (обидві – з кінофільму «Роман і Франческа», 1960), «Два кольори», «Лелеченьки», «Ясени», «Ластівка», «Треба йти до осені», «Сніг на зеленому листі», пісні-романсу «Цвітуть осінні тихі небеса», пісні-думи «Сину, качки летять», пісні-балади «Ровесники»; опери «Гайдамаки» (1965), «Прапороносці» (1985); моноопери «Балада війни» на слова І. Драча (1970), «Сповідь білого тюльпана»; ораторії «Вишневий вітер» (1989); оперети «Легенда про Київ» (1982), «Дзвони Росії» (1983), «Чиста криниця»; мюзиклу «Пригоди Буратіно»; концертів № 1 і № 2 для фортепіано з симфонічним оркестром (1978, 1982); кантат «Голодомор-33», «Надвечірні дзвони», «Поклони»; симфонічних творів, музик до вистав і кінофільмів; 8 поетичних збірок: «Мелодія», «Криниця», «Ластів’яні ноти», «Спогад», «Ти відчаль, моя печаль», «Помилуй і прости», «Совість на вогні горить», «Мамине крило», поеми «Життєве кредо», поеми й віршів «Шурась».
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 157/2001 від 06.03.2001 за визначний особистий внесок у збагачення духовної скарбниці українського народу, багаторічну плідну творчу діяльність.
Нагородж. орденом Держави (2001), орденами Трудового Червоного Прапора (1971), Дружби народів (1981), відзнакою Фонду міжнародних премій – орденом Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі».
Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського (1966), премії Ленінського комсомолу (1968), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1975).
Почесн. громадянин Києва (2001).
Похов. у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а, VIP-дільниця).
Ім’я Б. носить Градизька гімназія. 22.09.2005 на зборах у столичному кіноконцертному залі «Україна» полтавське земляцтво разом із мистецькою спільнотою презентувало благодійний фонд ім. Олександра Білаша, створений родиною митця. 31.10.2005 у міжнародному центрі культури і мистецтв у Києві відбувся всеукраїнський фестиваль сучасної пісні «Два кольори» ім. О. Білаша. 06.03.2006 у Національній філармонії України відбувся вечір-концерт, присвячений пам’яті композитора. 08.10.2007 у Колонній залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України за підтримки Міністерства культури і туризму та громадської організації Полтавського земляцтва у Києві відбувся «Вечір пам’яті О. І. Білаша». Щорічно у смт Градизьк відбуваються заходи з пошанування пам’яті О. І. Білаша.

Народний артист УРСР, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, композитор Олександр Білаш (за роялем) під час авторського концерту, присвяченого золотому ювілею. На сцені: народна артистка УРСР Діана Петриненко. 1981. Фото.

Могила О. І. Білаша на Байковому кладовищі в Києві. Фото.