2006р. ЛЕЛЕЧЕНКО Олександр Григорович

(26.07.1938, с-ще Новооріхівка Лубенського р-ну Полтавської обл. – 07.05.1986, м. Київ) – вироб­ничник-енергетик, Герой України (2006, посм.).
Українець, із селян, освіта вища.
Після закінчення Новоріхівської СШ Лубенського р-ну (тепер ЗОШ І–ІІІ ст.) навчався в Харківському льотному училищі на штурмана авіації. Через скорочення рядів Радянської армії у квіт. 1958 був звільнений у запас з присвоєнням військового звання мол. офіцера. З серп. 1958 був курсантом школи Вищої льотної підготовки ЦПФ на курсах штурманів-диспетчерів (м. Ульяновську, РФ). У 1959 у зв’язку зі смертю матері повернувся в Україну, працював електрослюсарем на Оріхівському цукрозаводі. 1961 поступив на електроенергетичний факультет Київського політехнічного інституту.
Після закінчення інституту (1966) за розподілом працював на Слов’янській ДРЕС начальником зміни електроцеху, з верес. 1973 – заст. начальника електроцеху з експлуатації. З січ. 1975 – ст. майстер з експлуатації електрообладнання електроцеху на Запорізькій ДРЕС (м. Енергодар). З берез. 1975 – заст. начальника, з 1979 – начальник електричного цеху з експлуатації Чорнобильської АЕС (Київська обл.). Молодий енергійний професіонал із чудовими організаторськими здібностями, веселою доброю вдачею, швидко став улюбленцем експлуатаційників станції. Він любив працювати з молоддю, передавати їй свій досвід. Відзначався працелюбством, вимогливістю до себе і до товаришів, високим рівнем технічних знань, широким світоглядом.
26.04.1986 після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС Л. виявив приклад мужності і героїзму, з перших хвилин приступивши до ліквідації аварії. В умовах високого рівня радіації організовував термінові роботи з попередження вибуху турбогенератора другої черги. Особисто здійснив необхідні переключення на електролізній установці, відвернувши тим самим подачу водню, який будь-якої миті міг вибухнути, в машинний зал станції, на даху якої вже палало полум’я. Оберігаючи молодих електриків від зайвого опромінення, свідомо намагаючись врятувати їх молоді життя, сам тричі ходив в електролізерну, де стояв по коліно у високоактивній воді. Якщо врахувати, що електролізерна знаходилася поряд із завалами, усюди були уламки палива та реакторного графіту, активність радіації там становила від 5 до 15 тис. рентген/год. 3агальна доза опромінення, яку отримав Л., досягла 2500 рад., але одержавши у Прип’ятській медчастині першу допомогу (внутрівенне вливання фізрозчину) Л. повернувся на блок і працював там іще декілька годин, поки зміг триматися на ногах. Лише 30 квітня був госпіталізований.
Пом. через 7 діб у відділенні радіаційної патології у Києві. Похов. 09.05.1986 на батьківщині дружини Любові – у с. Степне Полтавського р-ну Полтавської обл.
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 328/2006 від 21.04.2006 (посм.) за геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Нагородж. орденом «Золота Зірка» (2006, посм.), орденом Леніна (1986, посм.), відзнакою Президента України – хрестом «За мужність» (1996, посм.).
В Новооріхівській школі, де вчився Герой і яка носить його ім’я, руками учнів під керівництвом директора М. А. Крутія створено музейну експозицію, яка розповідає про Чорнобильську трагедію і подвиг земляка. Відтворити життєвий шлях Героя допомагають спогади друзів і близьких, листи, численні публікації на сторінках преси, рідкісні фотографії та матеріали, надіслані з Чорнобиля. Щороку 7 травня у школі проводиться День пам’яті Героя. Сюди приїжджають працівники електроцеху ЧАЕС, друзі та рідні Л. Вони зустрічаються з учнями та педколективом школи, відві­дують могилу Л. в Степному. На посадженій до 20-ї річниця трагедії на ЧАЕС Алеї пам’яті чорнобильців побл. Мгарського монастиря Л. 2010 відкрито пам’ятний знак. У Лубенському р–ні проводиться турнір з міні-футболу на кубок Героя України, ліквідатора аварії на ЧАЕС О. Лелеченка.

Олександр Лелеченко серед випускників 7 класу Оріхівської цукрозаводської НСШ. 1953. Фото з музею Новооріхівської ЗОШ І–ІІІ ст.

Олександр Лелеченко – курсант Харківського авіаційного училища. 1955. Фото з музею Новооріхівської ЗОШ І–ІІІ ст.

Олександр Лелеченко – працівник Оріхівського цукрозаводу. 1959. Фото з музею Новооріхівської ЗОШ І–ІІІ ст.

Могила О. Г. Лелеченка в с. Степне Полтавського р-ну Полтавської обл. Фото.

Меморіал Героям-чорнобильцям. м. Київ, перетин бульв. Верховної Ради та просп. Миру. Фото.

Пам’ятний знак О. Г. Лелеченку на меморіалі Героям-чорнобильцям у Києві. Фото.