2007р. МИТРОПОЛЬСЬКИЙ Юрій Олексійович

(03.01.1917, с. Чернишівка Шишацької вол. Миргородського пов. Полтавської губ., тепер Шишацької селищної ради Шишацького р-ну Полтавської обл. – 14.06.2008, м. Київ) – вчений у галузі математичної фізики, теорії нелінійних коливань і нелінійних диференціальних рівнянь, доктор технічних наук (1951), проф. (1953), дійсн. член Академії наук України (1961), дійсн. член Академії наук СРСР (1984), засл. діяч науки УРСР (1967), Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2007).
Українець, із службовців, освіта вища.
У 1932 екстерном закінчив семирічну школу в Києві і пішов працювати на Київський консервний завод. У 1938 закінчив 10 кл. середньої школи і вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
07.07.1941 мобілізований до лав Червоної армії й направлений у м. Чугуїв, до 39-го запасного автобронетанкового полку. Після виходу в жовт. 1941 наказу наркома оборони про надання відпустки усім студентам інститутів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання з подальшим направленням їх до військових училищ і військових академій продовжив навчання в Київському університеті, який був евакуйований до м. Кзил-Орда (Казахстан). У берез. 1942 успішно склав іспити в Казахському державному університеті ім. С. М. Кірова і був направлений до Рязанського артилерійського училища в м. Талгар, по закінченні якого у берез. 1943 в званні лейтенанта відбув на фронт. До Перемоги воював командиром загону артилерійської розвідки.
Після демобілізації жив у Києві, працював у Академії наук України (молодший науковий працівник, 1946–1948), в Інституті будівельної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України, ст. науковий працівник, 1949–1951). З 1951 працював в Інституті математики АН УРСР: ст. науковий працівник (1951–1953), зав. відділом (1953–1956), заст. директора з наукової частини (1956–1958), директор (1958–1988), почесний директор (з 1988).
Одночасно з роботою в Інституті математики очолював відділення президії АН УРСР: фізико-математичних наук (1961–1963), математики, механіки і кібернетики (1963–1982), математики і механіки (1982–1986), математики (1986–1990). З 1991 – радник президії Національної академії наук України.
Водночас багато років працював у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка: доцентом (1949–1951), зав. кафедрою (1951–1953), професором кафедри диференціальних рівнянь (1954–1989); читав лекції і керував аспірантами (підготував 100 кандидатів і 25 докторів фізико-математичних наук).
Був гол. редактором журналу «Нелінійні коливання» та «Українського математичного журналу», членом редколегії «Журнала математической физики, анализа, геометрии».
За 60-річну наукову діяльність М. отримав фундаментальні результати в галузі асимптотичних методів нелінійної механіки, якісних методів теорії диференціальних рівнянь, у дослідженні динаміки коливних процесів у нелінійних системах. Він створив алгоритм побудови асимптотичного розкладання нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаціонарні коливальні процеси, розробив метод вивчення одночастотних процесів у коливальних системах з багатьма степенями свободи. Учений досліджував системи нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси у гіроскопічних та сильно нелінійних системах, розвинув теорію інтегральних многовидів і метод усереднення.
Результати наукових досліджень М. узагальнені в 300 наукових публікаціях у вітчизняних і зарубіжних журналах, а також у 30 індивідуальних і колективних монографіях, серед яких вирізняються: «Нестаціонарні процеси в нелінійних коливальних системах» (1955), «Асимптотичні методи в теорії нелінійних коливань» (1955), «Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань» (1964), «Метод усереднювання у нелінійній механіці» (1971), «Нелінійна механіка. Одночастотні коливання» (1997). Наукові результати, отримані М., увійшли до ряду фундаментальних вітчизняних і зарубіжних монографій, у т. ч.: «Асимптотичні методи нелінійної механіки» (1969), «Вібрації у техніці» (1978).
Дійсн. член наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові (1992), іноземний академік-кореспондент Академії наук у Болоньї (Італія, 1971), почесн. доктор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (1999), почесн. проф. Соровського міжнародного добродійного фонду.
Лауреат Ленінської премії (1965), Державної премії УРСР (1980), Державної премії України в галузі науки й техніки (1997), премії НАН України ім. видатних академіків: М. М. Крилова (1969), М. М. Боголюбова (1993), М. А. Лаврентьєва (1999).
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31.12.1986 за великі заслуги в розвитку математичної науки, підготовку наукових кадрів та у зв’язку з 70-річчям з дня народження.
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 30/2007 від 18.01.2007 за винятковий особистий внесок у зміцнення наукового потенціалу України, визначні здобутки в розвитку та організації фундаментальних досліджень в галузі математики, багаторічну плідну наукову діяльність.
Нагородж. орденом Держави (2007), орденами Леніна, Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 2 ст., Трудового Червоного Прапора, 2 орденами Червоної Зірки, орденом кн. Ярослава Мудрого 4 і 5 (1997) ст., Золотою медаллю АН СРСР ім. А. М. Ляпунова (1986), срібною медаллю президії АН ЧССР «За заслуги перед наукою і людством» (1977).
Похов. у Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 49а).

Академік АН УРСР Ю. О. Митропольський під час перебування на урочистостях з нагоди ювілею М. В. Остроградського. с. Хорішки Козельщанського р-ну Полтавської обл. Хліб-сіль дорогому гостю вручають учениці 8 кл. Хорішківської СШ Ольга Распопіна і Люба Жванко 10.04.1986. Фото П. Я. Кучука.

Могила подружжя Юрія Олексіовича та Олександри Іванівни Митропольських на Байковому кладовищі в Києві. Фото