2009р. ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович

(04.10.1941, м. Миргород Полтавської обл.) – вчений, організатор науки й освіти, дипломат, доктор філософських наук., проф. (1989), чл.-кор. (1997), акад. (2003) НАНУ, академік АПНУ (1995), відмінник освіти України (1997), засл. працівник народної освіти України (1997), Надзвичайний і Повноважний Посол України (2001), почесн. доктор Благоєвградського ун-ту, Болгарія (2000), Герой України (2009).
Українець, із службовців, освіта вища.
Закінчив Миргородські СШ № 3 (1958) і керамічний технікум (1961). Працював інженером цукрового комбінату у Харківській обл. У 1961–1964 служив у Збройних Силах СРСР. У 1969 закінчив філософський факультет Київського державного університету (нині національний університет) ім. Т. Шевченка. Навчався в аспірантурі, захистив кандидатську (1975) та докторську дисертації (1992).
З 1972 (з перервою 1976–1978, коли був викладачем-консультантом Центрального університету Республіки Куба) працює у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка: асистент (1972–1974), ст. викладач (1974–1981), доцент (1981–1989), проф. (з 1989), зав. кафедри галузевої соціології (1994–1997), зав. кафедри філософії (1997–2006), заст. декана філософського факультету (1978–1980), проректор з міжнародних зв’язків (1982–1988), проректор з навч. роботи (1988–1994), проректор й одночасно директор Інституту міжнародних відносин (1994–2006, директор 2006–2008), ректор (з 2008).
Київський національний університет ім. Т. Шевченка – головний національний осередок вищої освіти і прогресивної думки в Україні, всесвітньо відомий вищий навчальний заклад. Сьогодні – це багатогалузевий навчально-науковий комплекс, який об’єднує 14 факультетів (географічний, геологічний, економічний, історичний, кібернетики, механіко-математичний, підготовчий, радіофізичний, соціології та психології, фізичний, філософський, хімічний, юридичний), 5 навчальних інститутів (журналістики, біології, міжнародних відносин, філології, військовий, післядипломної освіти), Центр українознавства, Науково-дослідний інститут фізіології, Ботанічний сад, Зоологічний музей, Наукову бібліотеку, Інформаційно-обчислювальний центр, Астрономічну обсерваторію, Видавничо-поліграфічний центр, Канівський державний заповідник. Університет є співзасновником двох ліцеїв. У цих структурах вчаться понад 30 тис. студентів.
В університеті здійснюється підготовка та перепідготовка фахівців із 63 природничих та соціально-гуманітарних спеціальностей і 157 спеціалізацій за ступеневою системою – бакалаври (4 роки) та спеціалісти (1 рік) або магістри (1,5–2 роки). Щорічний конкурс до університету становить 6–20 чол. на місце. В університеті працюють понад 2000 науково-педагогічних та понад 1000 наукових працівників на 158 кафедрах. Вчені ступені і звання мають понад 82% викладачів, зокрема 24% викладачів – доктори наук, професори. Щороку науковцями та викладачами університету публікуються монографії, підручники, навчальні посібники та наукові статті, у т. ч. за кордоном і у фахових виданнях.
Університет готує спеціалістів з фундаментальних та прикладних дисциплін, таких як астрономія, біологія, географія, геологія, економіка, інформатика, історія, кібернетика, математика, механіка, педагогіка, право, психологія, радіофізика, соціологія, фізика, філологія, філософія, хімія. Враховуючи сучасні потреби розвитку науки та виробництва, в університеті щороку відкриваються актуальні спеціальності та спеціалізації, розширюється номенклатура мов. Активно розвивається співпраця із зарубіжними навчальними закладами, фондами, асоціаціями. Університет підтримує партнерські зв’язки з 120 університетами різних країн світу: КНР – Пекінський університет, Республіка Корея – Національний університет Сеулу, Республіка Польща – Варшавський університет, Республіка Франція – Університет ім. Поля Сабатьє (м. Тулуза), Російська Федерація – Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова, С.-Петербурзький університет, Ростовський державний університет, Тюменський державний університет, «Московський державний інститут міжнародних відносин (Університет) МЗС РФ», Федеративна Республіка Німеччина – Мюнхенський університет ім. Людвіга Максиміліана, Університет м. Констанц, Лейпцігський університет, Японія – Університет Рюкоку (м. Кіото), Університет Тенрі (м. Тенрі), Університет Цукуба (м. Токіо).
Г. – член Громадської Гуманітарної ради при Президентові України, Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, експертної ради Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, віце-президент Товариства «Знання» України, член ред. колегій журналів «Політика і час», «Пам’ять століть», «Трибуна», наук. зб. «Український часопис міжнародного права», «Проблеми філософії» та ін.
Автор понад 250 наукових публікацій, у т. ч. 50 особистих та колективних монографій, підручників та навч. посібників, зокрема, «Проблеми методології наукового пізнання і соціальної практики» (1980), «Молодь у духовному відродженні суспільства» (1980), «Духовне оновлення суспільства» (1980), «Матеріальне і духовне в соціальному розвитку» (1986), «Наукова ідеологія і особа» (1988), «Інтегративно-мобілізуюча функція потенціалу ідеології» (1990), «Демократизація і особа» (1990), «Духовні орієнтації молоді: динаміка і формування» (1994), «Проблема гуманізму в сучасній філософії» (1994), «Масова комунікація» (1997), «Людина в сфері гуманітарного пізнання» (1998), «Основи масово-інформаційної діяльності» (1999), «Культура. Ідеологія. Особистість» (2002), «Філософія політики» (у 6 тт., 2003–2004), «Українська дипломатична енциклопедія» (у 2 тт.). Під керівництвом Г. захищено 8 докторських та 18 канд. дисертацій з проблем філософії.
Звання Героя України присвоєно Указом Президента України № 868/2009 від 27.10.2009 за визначний особистий внесок у зміцнення освітньо-наукового потенціалу України, піднесення престижу національної освіти, підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність.
Нагородж. орденом Держави (2009), орденами кн. Ярослава Мудрого 4 і 5 ст. (2004, 1999), св. Нестора Літописця УПЦ, 5 медалями, державними відзнаками Болгарії (1997), Італії (1998), Португалії (1999), Грузії (2004), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003).
Лауреат премії ім. Д. І. Чижевського НАНУ (2003).
Почесн. громадянин м. Миргород.

Герой України, ректор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Л. В. Губерський (крайній справа) з міністром освіти і науки України Д. В. Табачником (у центрі). 2010. Фото з приватного архіву Л. В. Губерського.

Герой України, ректор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Л. В. Губерський (другий справа) під час візиту до університету іноземної делегації. 2010. Фото з приватного архіву Л. В. Губерського.