БАХ Олексій Миколайович. Герой Соціалістичної Праці (1946).

(1857, м-ко Золотоноша Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер смт, райцентр Черкаської обл. – 13.05.1946, м. Москва, РФ) – революційний діяч, вчений-біохімік, акад. АН СРСР (1929), заслужений діяч науки (1927), Герой Соціалістичної Праці (1946).
Єврей, із ремісників, освіта вища.
Закінчив Другу Київську гімназію. 1875–1878 навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету св. Володимира.
За участь у студентських заворушеннях 1878 був засуджений до заслання в Білозерськ. Повернувшись 1881 до Києва, вступив у партію «Народна воля». Після короткотривалого арешту 1883 перейшов на нелегальне становище. Провадив партійну роботу в Казані, Харкові, Ростові-на-Дону, С.-Петербурзі. Надрукував у Казанській нелегальній народницькій типографії відому книжку «Цар-голод». Після розгрому організації 1885 емігрував за кордон. Працював у хімічній лабораторії Колеж де Франс. За сукупністю праць із загальної та біологічної хімії одержав вчений ступінь доктора наук Лозаннського університету. 1905 відновив революційну діяльність, вступивши до партії есерів. Як секретар Закордонного комітету партії зосередив у своїх руках всі конспіративні зносини з парторганізаціями в Росії. Повернувшись на батьківщину після Лютневої революції 1917, брав участь у есерівському видавництві «Земля і воля». Після приходу до влади більшовиків відійшов від активної політики, цілком зосередившись на науковій роботі.
Заснував школу радянських біохіміків. Був ініціатором створення (1918) та беззмінним директором Центральної хімічної лабораторії при ВДНГ РРФСР (згодом – Фізико-хімічний інститут ім. Л.Я.Карпова, а також Біохімічного інституту (1920) Наркомздоров’я РРФСР/СРСР та Інституту біохімії АН СРСР, пізніше названого його іменем.
Основні праці присвячені фотосинтезу, окислювальним процесам у живій клітині та вивченню ферментів (Собр. трудов по химии и биохимии. – М., 1950). У 1931 опублікував спогади «Записки народовольца».
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1 скликання.
Звання Героя Соціалістичної праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 1946 за видатні заслуги у біохімічній галузі, зокрема, за розробку теорії реакції повільного окислення та хімії ферментів, а також за створення наукової хімічної школи.
Нагородж. 4 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії ім. Леніна (1926), Сталінської премії (1941).
Літ.: Бах Л. А., Опарин А. И. Алексей Николаевич Бах. – М., 1957; УРЕ. – Т. 1. – С. 372; Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопедический словарь Гранат. – Репринт. изд. – М.: СЭ, 1989. – С. 19-25; Герои труда военных лет. 1941–1945. – М.: Профиздат, 2001; Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини (кінець XVIII – початок ХХ століття): Підруч. для 9 кл. – Полтава: Оріяна, 2003. – С. 193; ЕСУ. – Т. 2. – С. 319.

Портрет Олексія Миколайовича Баха. Худ. І. Е. Грабар. 1939. Донецький художній музей.