ОКІНЧИЦЬ Євдоким Гаврилович. Герой Соціалістичної Праці (1971).

(30.07.1911, хут. Фашівка, тепер Гомельської обл., Республіка Бєларусь – 1989, м. Полтава) – організатор промислового виробництва, Герой Соціалістичної Праці (1971).
Білорус, із робітників, освіта незакінчена вища.
Навчався на вечірньому факультеті Ленінградського енерготехнікуму, електромеханічного інституту (залишив навчання через хворобу після трьох курсів).
Трудову діяльність розпочав у 1928. До 1934 працював електромонтером, майстром з електромонтажних робіт на промислових підприємствах м. Ленінград, РФ.
У 1934 направлений на будівництво Челябінського електролітного цинкового заводу, де працював до 1940 майстром, начальником електроцеху, заст. головного енергетика, звільненим головою заводського комітету профспілки. З 1940 працював інструктором, згодом – зав. сектором кадрів промисловості, транспорту і зв’язку Челябінського обкому ВКП(б). У 1943–1944 – секретар парторганізації Челябінського електролітного цинкового заводу.
У 1944 відряджений для зміцнення партійних органів у звільнених від німецьких загарбників районах України. Обирався заступником секретаря Полтавського міськкому КП(б)У з промисловості і транспорту, займався питаннями відбудови промисловості м. Полтава.
У 1949 призначений на посаду заст. директора Полтавського електромеханічного заводу, де працював беззмінно до трав. 1973. Приділяв постійну увагу розвиткові виробництва, підвищенню якості продукції, впровадженню сучасної техніки та передової технології, підвищенню ефективності праці, створенню і вихованню висококваліфікованого колективу працівників та ІТР, здатного вирішувати відповідальні завдання на сучасному рівні. Проживав у м. Полтава по вул. Жовтневій, 1.
Обирався депутатом виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих (з 1947), членом Полтавського міськкому КП(б)У (з 1944), членом обкому КП(б)У, пленуму та бюро Київського та Октябрського райкомів КП(б)У. Був лектором товариства «Знання».
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.04.1971 за видатні заслуги при виконанні плану 8-ї п’ятирічки, створенні нової техніки та внесок у розвиток галузі.
Нагородж. орденами Леніна (1971), «Знак Пошани» (1959), Трудового Червоного Прапора» (1965), медаллю «За трудову доблесть» (1962).
Похов. на Полтавському цент­раль­ному кладовищі на алеї Героїв.

Могила подружжя Євдокима Гавриловича та Антоніни Олександрівни Онічкинців на Алеї Героїв Полтавського центрального кладовища