СЕМКО Михайло Федорович. Герой Соціалістичної Праці (1976).

(18.09/01.10.1906, с. Сідаківка Полтавського пов. Полтавської губ., тепер с. Балясне Балясненської сільради Диканського р-ну Полтавської обл. – 09.09.1979, м. Москва, РФ) – вчений у галузі обробки металів різанням, організатор вищої школи, доктор технічних наук (1968), проф. (1955), засл. діяч нау­ки і техніки УРСР (1966), Герой Соціалістичної Праці (1976).
Українець, із селян, освіта вища.
Закінчив Харківський механіко-машинобудівельний інститут (нині національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») (1930), з 1935 його доцент, з 1941 – зав. кафедри, з 1945 – директор, у 1950–1978 – ректор. Був єдиним ректором у Радянському Союзі, який одержав звання Героя Соціалістичної Праці за роботу ректором, і єдиним ректором, який працював на цій посаді понад 33 роки. Зусиллями С. ХПІ увійшов до числа 21 кращих із 860 технічних вузів СРСР, мав найбільший в Україні обсяг наукових досліджень: 57–60 млн. щорічно. С. був причетний до створення в Україні нового покоління вищих навчальних закладів, серед них – Кременчуцького політехнічного інституту (нині Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського).
Створив наукову школу інструментальників, технологів металообробки. Автор понад 50 наукових праць, які стосуються розробки фізичних основ різання надтвердими інструментами й обробки пластмас.
Обирався делегатом ХХ–XXII, XXIV з’їздів КПРС, XXI, XXV з’їздів КПУ.
Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 1976.
Нагородж. 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 2 орденами Трудового Червоного Прапора, орденом НРБ «Кирило і Мефодій», медалями.
Літ.: ПЕД. – С. 46; http://users.kpi.kharkov.ua/cutting/webinter/tov.html