Безхатько з Києва став бійцем 21 ОМБр і 30 діб сам тримав позицію

Історія бійця з позивним Ізя — про людину, яка до війни жила в Києві без постійного даху над головою, а нині тримає оборону на північному кордоні. До армії він потрапив незвичним чином: повертався з ринку з картоном, який збирав для здачі, коли його зупинила поліція. Правоохоронці перевірили документи та повідомили, що чоловік перебуває в розшуку ТЦК.

До мобілізації Ізя мешкав у гаражі, старому погребі на краю лісу, інколи ночував у кума чи в землянці. Погріб, який він використовував, протікав, тож чоловік накривав його целофаном. Заробляв вантажником, їздив на приймальні пункти та здавав картон.

Після потрапляння до ТЦК йому запропонували кілька варіантів бригад — так Ізя опинився у 21 ОМБр. На полігоні він опанував поводження зі зброєю, маскування позицій, укриття від дронів, надання першої допомоги та розпізнавання вибухонебезпечних предметів.

«Не сьогодні, так завтра може початися третя світова, а я не готовий. Це кожен повинен вміти», — пояснює боєць.

Під Сумами військовий провів 65 діб, із них 30 — без напарника. Найважчим, зізнається, було не облаштування позиції, а постійне недосипання: не було людини, яка могла б прикрити, поки він відпочиває. Згодом до нього направили побратима на позивний Міро — разом вони змінювали одне одного, стежили за обстановкою та прикривали під час виходів.

Своє укриття Ізя викопав сам: спочатку невелику позицію, яку накрив і поступово розширив, щоб можна було спати. Їжу, воду та необхідні речі доставляли дронами. За час служби чоловік збирав трофейну зброю, яку лишали російські військові: частину забрав із собою, дещо залишив побратимам.

Попри довге самотнє перебування на позиції, Ізя не хотів її залишати. Сьогодні він називає побратимів родиною — каже, що українські військові стали його великою сім'єю.