Дюксин: село на Волині, яке відродилося після трагедії 1943 року

Невелике село Дюксин, розташоване на березі річки Горинь, має історію, що сягає княжих часів. Перша письмова згадка про нього датується 1535 роком. У XVI столітті поселення називали Доксин і воно входило до Жуківської волості як маєток Луцького старости Олександра Пронського. З 1577 року село перейшло до Клеванської волості князя Івана Чорторийського.

Горинь відігравала ключову роль у розвитку Дюксина. Упродовж століть річкою сплавляли деревину, яка через Прип'ять потрапляла аж до Дніпра.

Трагічною сторінкою в історії села став 1943 рік. У навколишніх лісах діяли підрозділи Української повстанської армії. 4 листопада німецькі війська спалили Дюксин вщент — загинуло близько двох сотень людей.

Саме тут у 1905 році народився Ніл Хасевич — художник-графік, автор повстанських листівок і гравюр, які стали символами боротьби УПА. Про нього нагадує погруддя на подвір'ї місцевої школи та експозиція, присвячена його життю і творчості.

Ще одна пам'ятка Дюксина — Свято-Михайлівська церква, заснована ще у XVIII столітті. Храм зруйнували під час подій 1943 року, але вже наступного року мешканці села відбудували його власними силами. Сьогодні Дюксин живе, зберігаючи пам'ять про минуле та відроджуючи те, що здавалося втраченим назавжди.