Музей Ельворті у Кропивницькому: історія англійських промисловців

Музей родини Ельворті, що діє на території заводу «Червона зірка», відкрили у 1994 році. До того в будівлі розміщувалися управлінські кабінети, зокрема в колишній банкетній залі працював директор. У приміщенні збереглися оригінальний камін, паркет і високі стелі (заввишки 4,8 метра).

Будинок звели одночасно з виробничими корпусами наприкінці ХІХ століття. На першому поверсі мешкала прислуга, на другому — родина Ельворті. У споруді була власна каналізація та водопостачання, хоча загальноміської системи тоді ще не існувало.

Завідувач музею Юрій Антонов розповідає, що брати Томас і Роберт обрали Єлисаветград (нині Кропивницький) для заводу через залізницю та родючі чорноземи навколо. Підприємство, засноване 1874 року, спеціалізувалося на виробництві сільгосптехніки.

Ельворті були не лише бізнесменами, а й меценатами. Вони профінансували підготовчі роботи для запуску електричного трамвая — він став третім у Російській імперії. Також брати долучилися до будівництва залізничного мосту через Інгул, який досі експлуатують. Робітникам заводу надавали позики під менше ніж 1% на будівництво житла в районі Миколаївки.

У 2004 році, до 130-річчя заводу, київський скульптор Володимир Олійник створив пам’ятник братам Ельворті. Вартість роботи склала 60 тисяч доларів, без урахування благоустрою прилеглої території. Спочатку планували зобразити братів, схилених над кресленням, але втілили інший задум.

У музеї зберігають оригінальні документи, світлини, срібну таріль, подаровану внуками Ельворті, та робочу крупорушку, яку знайшли в одному з колгоспів області, відремонтували й повернули до ладу. Експозиція охоплює й радянський період: у ті часи завод виробляв 52% всесоюзного об’єму сівалок, які постачали в 61 країну. Тут вперше в СРСР створили тракторну та пневматичну сівалки, а також розробили технологію стикового зварювання.

Під час війни з заводу мобілізували близько 4 тисяч людей. Виробництво переорієнтували на міни та авіабомби. 84% території підприємства було зруйновано, але корпуси 30-х років уціліли. Для відновлення приміщень на заводі налагодили власне виробництво віконного скла.

«У музеї є сівалка, виробництво якої припинилося в 1960 році. А два роки тому я був свідком, як у селі Клинці засівали поля саме цією сівалкою. І це ще раз підтверджує її якість, щоправда, зрозуміло, що це не від хорошого життя», — зазначає Антонов.

Нащадки Ельворті й нині підтримують музей матеріально, неодноразово відвідували заклад у Кропивницькому. Оглянути експозицію можна в будні за попереднім записом за номером (066) 82-46-899. Вхід безкоштовний.