На Одещині збирають підписи за звання Героя для прикордонника Руслана Арабаджи

Руслан Арабаджи народився й виріс у селі Орлівка на Одещині, у багатодітній сім'ї. За словами його сестри Олени, військова справа вабила його ще з дитинства. «Руслан дуже любив гратися з солдатиками та завжди казав, що піде служити. Але за станом здоров'я він не зміг піти вчитися на військовослужбовця після школи», — розповіла вона.

Мрію вдалося здійснити у 2020 році: Руслан підписав контракт з Ізмаїльським прикордонним загоном. А 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення, він розбудив сестру й сказав, що йде захищати країну. Олена відмовляла брата, та він відповів, що без нього побратимам буде важко.

Під час останньої зустрічі з рідними Руслан просив підтримувати батьків, якщо з ним щось станеться. За словами сестри, він зізнавався, що щоразу під час виходу з позицій вони рятувалися дивом, і ця вдача може закінчитися.

Востаннє родина спілкувалася з Русланом увечері 8 січня 2025 року. Наступного дня зв'язок обірвався. Згодом побратими розповіли, що він був на Курському напрямку і наказав усім відходити, а сам залишився. «Він всіх захистив собою. Він сказав по рації всім, щоб вони відходили, а сам залишився. Його питали, чи впевнений він, він сказав, що так. І попросив передати, що дуже сильно нас любить, і що це все робить заради людей в Україні», — сказала Олена.

За її словами, побратими повідомили, що куля влучила Руслану в серце через бронежилет. Родина довго не вірила в загибель і зверталася по допомогу до Червоного Хреста. Згодом загибель підтвердила ДНК-експертиза. Коли тіло привезли додому, рідні не могли повірити, що це він. Поховали Руслана Арабаджи в рідному селі Орлівка. У нього залишилися батьки, четверо братів, четверо сестер та дівчина.

Тепер родина збирає підписи під петицією про присвоєння Руслану звання Героя України. Олена разом із сестрою вже другий тиждень їздять Одеською областю. За її словами, люди реагують по-різному, буває й таке, що відмовляють, підозрюючи користь. «Ми це робимо не за гроші. Якщо можна було б віддати гроші, а мені б повернули брата, я віддала б все», — наголосила вона.

Для родини петиція — це спосіб вшанувати пам'ять Руслана та інших військових, які загинули за Україну. Станом на 12 вересня петиція зібрала 15 тисяч 841 голос. Щоб її розглянув президент, потрібно 25 тисяч підписів. На збір залишилося 24 дні.