На Запоріжжі полонених визволили без штурму — окупантів переконали піти
Українські командири зрозуміли, що бійці на позиції в полоні, за неприродними відповідями по радіо. Далі були переговори, «зелений коридор» і один фатальний для окупанта момент.
Історію розповів командир 9-ї роти 3-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Ігор із позивним Ряба. Подія сталася на Запорізькому напрямку.
Після ротації бійці зайшли на позицію, тримали її та брали полонених. Згодом зв'язок із ними обірвався. У командуванні спершу не бачили нічого тривожного: припустили, що на позиції тривають інженерні роботи.
Коли ефір повернувся, відповіді за змістом були звичними, але звучали неприродно. «Вони казали все стандартне: «4.5.0» та інші завчені фрази. Але чомусь почали заїкатися. Стали закрадатися думки, що вони це роблять навмисно і тим самим намагаються нам щось додатково передати», — згадує Ігор.
Підозри доповіли командуванню, і позицію та місцевість довкола додатково перевірили з повітря. Виявилося, що туди зайшли четверо російських військових і взяли українських бійців у полон. Тоді ж помітили ще одну деталь: росіяни панічно реагували на безпілотники. «Виходили з бліндажа, але як тільки бачили будь-яку «пташку» — одразу ховалися назад».
На командно-спостережному пункті шукали спосіб визволити своїх без прямого штурму. Вирішили зіграти на цьому страху й вийти на переговори по радіозв'язку. Окупантам дали зрозуміти, що їхнє місце перебування відоме, і запропонували кілька варіантів. Один із них — залишити українських полонених і відійти «зеленим коридором».
За словами Ігоря Ряби, жорсткі умови переговорів були психологічним прийомом: росіян переконували, що залишатися на позиції для них небезпечно. Троє погодилися відпустити українських військових і пішли. Четвертий спершу заявив, що хоче здатися в полон. За словами командира роти, він розповідав про вагітну дівчину й просив зберегти йому життя. Але згодом спробував схопити зброю та напасти на українських бійців.
«І це була його фатальна помилка. Підсумок, гадаю, зрозумілий – 200-й», — каже Ігор Ряба.
Він додає, що цей випадок добре показав: на війні хитрість іноді дає результат, але тільки тоді, коли вона прорахована до дрібниць.
Читайте також
