Волинська хата в Німеччині: як вона стала музеєм за 2000 км від дому

У селі Лінстов на півночі Німеччини діє Музей волинських переселенців — Wolhynier Umsiedlermuseum. Його головний експонат — дерев’яна хатина, зведена за канонами волинського будівництва: дерев’яні стіни, глиняні елементи, солом’яно-очеретяний дах, велика кухня, житлова кімната та горище для зберігання врожаю. Така оселя виглядала б органічно в будь-якому селі Волинського Полісся.

Історія цього місця сягає другої половини XIX століття, коли німецькі фермери та ремісники почали переселятися на Волинь. Вони засновували поселення, обробляли землю та будували оселі. Для багатьох родин Волинь стала справжнім домом, а їхніх нащадків сьогодні називають волинськими німцями.

У XX столітті, напередодні та під час Другої світової війни, волинських німців почали переселяти на захід. Після кількох вимушених переїздів частина родин опинилася в Німеччині, зокрема в Лінстові у федеральній землі Мекленбург. Після війни тут виділили землю для 73 родин біженців і переселенців.

На новому місці люди будували житло так, як звикли на Волині: деревину брали в місцевих лісах, стіни робили з дерева та глини, дахи вкривали соломою й очеретом. Зберегли й традиційне планування — під одним дахом поєднували житло, господарські приміщення та місце для зберігання врожаю.

Одну з таких садиб у 1947 році звела Емма Альтманн разом зі своїми синами. У 1990-х будинок відновили та перетворили на музей. До створення експозиції долучалися самі волинські німці: передавали речі, ділилися спогадами, допомагали відтворити побут.

Сьогодні музей — це не лише експозиція. Тут говорять про міграцію, втрату дому, співжиття різних культур та людські долі, які змінювали війни й кордони. Так за тисячі кілометрів від України зберігається невелика частина волинської історії — у хатині, збудованій людьми, для яких українське Полісся колись було домом.