Підбори придумали для вершників, а не для жінок: як взуття змінило своє призначення

Перші підбори, ймовірно, з'явилися у Західній Азії задовго до того, як потрапили до європейської моди. Їхня конструкція мала суто практичне призначення: виступ під п'ятою не давав нозі вершника прослизати надто далеко вперед у стремені. Особливо важливим це було для тих, хто мав упевнено триматися на коні під час використання зброї.

Як зазначає музей взуття Бата в Торонто, підбори не були європейським винаходом. У Західній Азії таке взуття використовували на сотні років раніше, а до Західної Європи ця конструкція потрапила приблизно на початку XVII століття. У музеї зберігаються перські чоловічі чоботи XVII століття, де підбори безпосередньо пов'язані з верховою їздою.

На початку XVII століття європейські чоловіки почали переймати елементи перської культури та моди. Високий каблук поступово перестав бути винятково деталлю для вершників і перетворився на ознаку модного чоловічого взуття. Що вищим і помітнішим був підбор, то виразніше він демонстрував статус власника. Таке взуття було незручним для тривалої ходьби, але саме це підкреслювало його демонстративне призначення.

Чоловічі підбори зазвичай були широкими, міцними та стійкими. Жіночі моделі згодом ставали вужчими й вищими. Червоний каблук також став елементом аристократичного стилю: у колекції Метрополітен-музею є чоловіче взуття XVIII століття з червоними підборами, мода на які походила від французького придворного стилю XVII століття.

У XVII столітті жінки дедалі активніше запозичували елементи чоловічого одягу, і разом із ними до жіночого гардероба прийшли підбори. Проте чоловіча та жіноча мода швидко розійшлися: чоловічий каблук залишався широким і функціональним, а жіночий ставав тоншим, вищим і декоративнішим. Причина була не лише в бажанні додати зросту. Маленька стопа поступово стала частиною жіночого ідеалу краси, а каблук дозволяв підняти її під спідницею так, щоб з-під краю сукні виглядала лише мініатюрна частина взуття.

До кінця XVIII століття високі підбори майже зникли з повсякденного чоловічого гардероба. Винятком залишилося взуття для верхової їзди, де каблук зберігав практичну функцію. У жіночій моді підбори продовжували розвиватися і згодом настільки міцно закріпилися як ознака жіночності, що практичне взуття без них почало сприйматися як менш елегантне.

У 1940–1950-х роках популярними стали балетки та інше взуття на низькому ходу, пов'язане з образом молодості. У 1960-х ця тенденція посилилася завдяки коротким спідницям і моді на більш юний силует. Високі підбори знову стали асоціюватися не просто з елегантністю, а з дорослою сексуальністю та жіночою привабливістю.

У 1970-х роках високі підбори знову з'явилися у чоловічій моді, насамперед у вигляді платформ, які стали частиною диско-культури. Пізніше підбори залишилися у чоловічих черевиках, зокрема ковбойських і байкерських, щоправда, широкі та функціонально вбудовані в конструкцію.

У XXI столітті дизайнери почали ще активніше грати з цією гендерною межею. Високі тонкі підбори з'являлися і в чоловічих колекціях, а кросівки давно стало універсальним взуттям. Тож взуття, яке сьогодні здається одним із найочевидніших символів жіночої моди, має історію, що почалася зовсім в іншому місці — серед чоловіків-вершників і військової еліти Західної Азії.