Підбори придумали чоловіки: як взуття вершників стало жіночим символом

Перші підбори, ймовірно, з'явилися у Західній Азії задовго до того, як потрапили до європейської моди. Виступ під п'ятою не давав нозі вершника прослизати надто далеко вперед у стремені. Тож ранні високі підбори були пов'язані передусім із чоловіками та верховою їздою — особливо з тими, кому доводилося впевнено триматися на коні під час використання зброї.

Як пояснює музей взуття Бата в Торонто, підбори не були європейським винаходом: у Західній Азії таке взуття використовували на сотні років раніше, а до Західної Європи конструкція потрапила приблизно на початку XVII століття. У музеї зберігаються, зокрема, перські чоловічі чоботи XVII століття, де підбори безпосередньо пов'язані з верховою їздою.

На початку XVII століття європейські чоловіки почали переймати елементи перської культури та моди. Високий каблук поступово перестав бути винятково деталлю для верхової їзди й перетворився на ознаку модного чоловічого взуття. Певний час що вищим і помітнішим був підбор, то виразніше він демонстрував статус власника. Таке взуття було незручним для тривалої ходьби, але саме це частково й підкреслювало його призначення: воно було не стільки практичним, скільки демонстративним.

Чоловічі підбори відрізнялися від сучасних жіночих шпильок — зазвичай вони були широкими, міцними та стійкими, тоді як жіночі моделі поступово ставали вужчими й вищими. Червоний каблук теж став елементом аристократичного стилю: у колекції Метрополітен-музею є чоловіче взуття XVIII століття з червоними підборами, а мода на це походила від французького придворного стилю XVII століття.

У XVII столітті жінки дедалі активніше запозичували елементи чоловічого одягу — разом із ними до жіночого гардероба прийшли й підбори. Але чоловіча та жіноча мода досить швидко розійшлися: чоловічий каблук залишався широким і функціональним, а жіночий ставав тоншим, вищим і декоративнішим. Причина була не лише в бажанні додати зросту. Маленька стопа поступово стала частиною жіночого ідеалу краси, а каблук дозволяв підняти її під спідницею так, щоб з-під краю сукні виглядала лише мініатюрна частина взуття.

До кінця XVIII століття високі підбори майже зникли з повсякденного чоловічого гардероба. Винятком залишилося взуття, пов'язане з верховою їздою, де каблук зберігав практичну функцію. У жіночій моді підбори, навпаки, продовжували розвиватися й згодом настільки міцно закріпилися як ознака жіночності, що практичне взуття без них почало сприйматися як менш елегантне.

Але мода зробила черговий поворот. У 1940–1950-х роках популярними стали балетки та інше взуття на низькому ходу, пов'язане з образом молодості. У 1960-х ця тенденція посилилася завдяки коротким спідницям і моді на більш юний силует. Високі підбори знову стали асоціюватися не просто з елегантністю, а з дорослою сексуальністю та жіночою привабливістю.

Історія не закінчилася остаточним розділенням взуття на чоловіче та жіноче. У 1970-х роках високі підбори знову з'явилися в чоловічій моді, насамперед у вигляді платформ, які стали частиною диско-культури. Пізніше підбори залишилися в чоловічих черевиках, зокрема ковбойських і байкерських. Просто сучасна культура вже не завжди сприймає їх саме як високі підбори, оскільки вони широкі та функціонально вбудовані в конструкцію черевика.

У XXI столітті дизайнери почали ще активніше грати з цією гендерною межею: високі тонкі підбори з'являлися і в чоловічих колекціях, а кросівки та інше взуття, яке колись асоціювалося переважно з чоловічим гардеробом, давно стало універсальним. Тож взуття, яке сьогодні здається одним із найочевидніших символів жіночої моди, має історію, що почалася зовсім в іншому місці — серед чоловіків-вершників і військової еліти Західної Азії.