Харків'янка всиновила двох сестер, яких евакуювали з Одещини до Польщі

Катерина Капустенко поїхала до Польщі, щоб допомагати українським дітям, яких евакуювали через війну. Там вона зустріла Анастасію та Ксенію — сестер, яких вилучили з біологічної родини. До початку повномасштабного вторгнення вони жили в притулку, а потім їх вивезли до Польщі.

Жінка розповіла, що на початку війни допомагала з евакуацією людей з Харкова. Згодом переїхала до Польщі, де працювала з дітьми з інтернатних закладів.

«Ми бачили підлітків, які не вміли читати, писати чи навіть добре розуміти українську мову. Тоді зрозуміли, що треба створювати школу. Нам вдалося відкрити українську школу просто в готелі», — розповідає Катерина.

Під час роботи вона познайомилася з сестрами. Катерина каже, що поступово зрозуміла: хоче стати для них матір'ю.

«Буквально на другий тиждень моя Ксюша підійшла, обійняла мене і каже: "А ти будеш моєю мамою?"» — згадує жінка.

Після цього Катерина вирішила оформити усиновлення. Але на той момент вона була внутрішньо переміщеною особою, жила у Варшаві й не мала власного житла. До того ж у 2023 році усиновлення під час воєнного стану було обмежене.

«Я на той момент була у Варшаві, в мене житла немає, варіантів їх забрати немає. Плюс це 2023 рік. Я звертаюся до їхнього вихователя, як же мені це все зробити, а вона каже, що до кінця війни усиновлення заборонено. І тоді розпач був сильний, бо ви розумієте, рік, два, три пройшло, а ти нічого зробити не можеш», — пригадує Капустенко.

Згодом вона дізналася, що сестер планують передати в іншу родину. Тоді Катерина поїхала до Одеси й почала оформлювати документи на усиновлення.

Ксенія розповіла, як змінювалися їхні стосунки з новою мамою.

«Як тільки я її побачила, то зрозуміла: вона цілеспрямована, добра, класна й весела. Мені хотілося проводити з нею більше часу. Спочатку ми не могли казати прямо "мама" і "ти", ми ще вчилися. Але зараз я вже звикла. Це моя мама», — каже дівчина.

Історія Катерини та її доньок увійшла до колекції музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України. Наразі воно налічує понад 145 тисяч матеріалів.