Як лист Папи змінює погляд на завоювання Англії

Дослідники з Університету Східної Англії повторно проаналізували фрагменти давно втраченого листа Папи Олександра II, який зберігся у ватиканських архівах. Раніше частину висловлювань із документа вважали незрозумілими, тепер їх пропонують розглядати на тлі масштабної церковної кризи 1060-х років.

Тоді, у 1061 році, різні фракції обрали двох претендентів на папський престол: Олександра II та єпископа Пармського Кадала, який узяв ім'я Гонорій II. Гонорія підтримувала Священна Римська імперія, і його прихильники шукали союзників у Північній Європі. На цьому тлі Англія могла опинитися на боці противників Олександра II: якщо король Гарольд Годвінсон справді підтримував конкуруючу папську фракцію, це могло підштовхнути понтифіка до підтримки Вільгельма.

У листі Олександр II писав, що Англія перебувала під захистом Святого Петра, доки її мешканці не збилися зі «шляху істини». На думку професора Тома Лісенса, ця риторика могла бути пов'язана саме з боротьбою проти Гонорія та його союзників. «В очах прихильників Папи Олександра це була вже не просто битва за корону, а боротьба проти тих, кого вони вважали послідовниками сатани», — пояснив він.

Така позиція давала Олександру II політичні мотиви підтримати вторгнення Вільгельма, навіть попри те, що той силою збирався повалити коронованого англійського правителя. Папська підтримка мала важливе символічне значення: вона перетворювала вторгнення зі звичайної боротьби за престол на «справедливу війну» проти противників папської влади.

Лісенс наголошує: «Вирішення справи у 1066 році було прийнято не просто на полі битви під Гастінгсом. На результат також могли вплинути рішення, прийняті майже за тисячу миль звідси, у Римі». Якщо ця інтерпретація підтвердиться, політика Гарольда щодо папства могла мати несподівані наслідки — саме вона допомогла Вільгельму отримати легітимність для свого вторгнення.