Загинув під Костянтинівкою: історія поліцейського з Дніпропетровщини Арсенія Алексєєва

Арсеній Алексєєв народився у 1983 році в селі Зелене Поле Криворізького району. Понад два десятиліття його життя було пов'язане зі службою в органах внутрішніх справ. У 2011 році він закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, а свій шлях розпочинав у патрульно-постовій службі. Згодом обіймав різні посади, зокрема очолював відділення охорони адміністративних будівель обласного главку поліції.

У серпні минулого року Арсеній приєднався до полку поліції особливого призначення КОРД (стрілецький) ГУНП у Дніпропетровській області. Там він служив інспектором взводу роти безпілотних систем. Швидко опанував роботу з дронами, допомагав налаштовувати та ремонтувати техніку просто в полі, підтримував колег. Разом із побратимами виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.

Останній бій для Арсенія стався у Костянтинівці Краматорського району. Увечері 27 лютого, близько 22:00, він разом із побратимами був на завданні та дістав тяжке поранення. Побратими спробували евакуювати його наземним роботизованим комплексом, але росіяни вдруге атакували позицію FPV-дронами. Техніку знищили, Арсеній загинув на місці.

Катерина Матієнко, яка знала Арсенія понад 10 років і називає його посестрою, розповіла, що він завжди прагнув розвиватися й допомагати іншим. Згадує, як запросила його волонтером провести заняття з арттерапії в обласній дитячій лікарні, де тоді працювала лікарем. Підлітки, дізнавшись, де насправді служить Арсеній, змінилися на очах — їхній настрій став бадьорішим, а після спілкування вони вирішили, що теж стануть волонтерами.

Арсеній любив театр, кіно та фотографування. З будь-якою технікою був на «ти» — це передалося від батька, з яким вони з дитинства щось вигадували разом. Катерина також пригадує, як Арсеній підібрав на вулиці напівживе кошеня, виходив його та назвав Мавка. Його улюбленою фразою була коротка відповідь на всі серйозні питання — «у нас все буде добре».

Після загибелі Арсенія залишилися мати та два брати. Побратими запам'ятали його як відповідального, надійного поліцейського, грамотного спеціаліста та веселого співрозмовника, який ніколи не відступав перед труднощами.