Понад 10 років викладав історію на Миколаївщині, а тепер майор ЗСУ з позивним «Вчитель»

18 вересня 2026, 14:10 ·381 слівредакція

Юрій із Миколаївщини 11 років вів уроки історії у сільській школі, а у 2021 році змінив клас на військову службу. Повномасштабне вторгнення він зустрів на Харківщині у складі 40-ї окремої артилерійської бригади.

Юрій викладав історію у Ганнівській школі, яка на той час була у Братському районі. Туди він прийшов за розподілом після закінчення історичного факультету Миколаївського державного університету імені Василя Сухомлинського у 2010 році. У школі він пропрацював 11 років, там же створив сім'ю.

Ще під час навчання, у 2006–2008 роках, Юрій проходив підготовку на військовій кафедрі за спеціальністю командира аеромобільного взводу. Після 2014 року його регулярно залучали до військових зборів і перепідготовки, а у 2021 році він вирішив залишити школу.

У жовтні 2021 року Юрій підписав контракт із ЗСУ і обрав 40-ву окрему артилерійську бригаду імені Великого князя Вітовта. За кілька місяців підрозділ перебував на Харківщині, де й зустрів початок повномасштабного вторгнення. «Підйом!» Чуємо вибухи, і командир нашого дивізіону оголошує, що почалася війна, що наш сусід на нас напав», — згадує Юрій.

У перші місяці великої війни він був заступником командира з морально-психологічного забезпечення. Багато його роботи було пов'язано зі спілкуванням із бійцями, серед яких траплялося чимало молодих воїнів із Миколаївщини.

Зараз Юрій має звання майора та позивний «Вчитель». Він каже, що шкільний досвід став у пригоді й у війську: за віком деякі побратими могли бути його колишніми учнями, тож порозумітися було легше. «Мені з ними було легше, тому що я підійшов до цього як учитель. Скажу так: хлопці були для мене як учні, і мені було легше з ними спілкуватися», — розповідає військовий.

Навіть на службі він продовжував говорити про історію України — формування державності, козацьку добу, історичних постатей. Окремою темою став Великий князь Вітовт, чиє ім'я носить бригада. Такі розмови точилися і між бойовими завданнями, іноді просто біля багаття. «Ми вже говорили не як учитель і учні, а вже як побратими», — додає Юрій.

Нині він далі служить у Збройних Силах України. Справа, якій Юрій присвятив понад десять років до війська, залишилася частиною його життя і після того, як шкільний клас змінився на службу.