У Луцьку знайшли згадки про мумію дівчини з княжих часів у труні-човні

Йдеться про публікацію у газеті «Діло» від 23 серпня 1938 року. Тоді робітники копали траншею на вулиці Василіанській, на розі з Кармелітською, і виявили глибоко закопану дубову колоду-труну. У видовбаному стовбурі під дошками лежало неушкоджене тіло дівчини з довгим волоссям. На голові в неї був металевий узорчастий вінчик, імовірно золотий, у вухах — сережки з дармовисами, а саме тіло на дотик здавалося твердим і зсохлим.

Тогочасні описи натякали на можливу княжу добу знахідки. Проте розкоп тоді ж засипали землею.

Доповнив історію краєзнавець Тадеуш Свищовський у тижневику «Волинь» за 1939 рік. За його даними, поховання молодої жінки виявили на розі Кармелітської та Домініканської вулиць, приблизно на глибині 3,5 метра. У руках жінка тримала громничну свічку.

«На розі Кармелітської та Домініканської [знаходиться поруч із Василіанською] вулиць, очевидно, мало існувати кладовище, оскільки під час прокладання каналізації в цьому місці на глибині близько 3,5 метра натрапили на труну з добре збереженим тілом молодої жінки, яка тримала в руках громничну свічку», — писав він.

Там же, у розкопаних ровах на Домініканській, знайшли чотири шари дерев'яних колод, покладених один над одним на різній глибині. Між ними були земля та сміття. Колоди, вочевидь, клали на багно, щоб дорогою можна було проїхати, а мешканці викидали відходи просто на проїжджу частину перед будинками. Коли мощення руйнувалося, зверху настилали новий шар.

Саму труну залишили на місці й накрили дошками. На тій же вулиці викопали невеликі кам'яні посудини трикутної форми — одна з них зберігалася у Волинському музеї.

Автор допису Богдан Ворон уточнює: тоді вулиця Василіанська з Кармелітською не перетиналися, бо Василіанська переходила у вулицю Берка Йоселевича після ринкової площі.

«Можливо, за звичкою, її продовжували називати Василіанською аж до синагоги? Раніше вона називалась Покровською (19 ст.), а ще раніше (18 ст.) Широкою або Єврейською. На мапі 18 ст. неподалік того перехрестя позначено християнську культову споруду», — зауважує він.

Ця позначка збігається з місцем, де стояла церква Святого Миколая. Міський храм документально відомий із середини XVI століття, він був поруч із першою ратушею Луцька. Після пожежі 1617 року церкву не відбудовували.